Читать «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)» онлайн - страница 15

Zenon Głaszewski Radca Namiestnictwa.

(Далі йде 12 підписів місцевих Поляків і Шидів.)“

Отже на невеликим провінціональний український банк польський „Громадянський Комітет“ під проводом високого адміністраційного урядника накладає майже міліон польських марок польської державної позички!

5. Примусова позичка.

В наведенім письмі згадується, що підписання позички Відродження „вплине корисно на вимір примусової позички“.

Отже перейдемо до представлення сеї нової данини, яку польське правительство думав наложити на український нарід в користь польської держави.

З оголошення польського міністерства фінансів, поміщеного в польських дневниках, беремо про польську державну примусову позичку отсі відомости:

_г Міністерство фінансів подав до відомости, що на основі ухвали сойму з 16. липня 1920 воно е уповаж-нене перевести внутрішню примусову позичку в висоті 15 міліярдів польських марок. Ся позичка буде трипро-центовою рентою, позбавленою права льочбарду в Польській Краевій Позичковій Касі. До обовязку її поьриття будуть потягнені як особи фізичні так і правці. Обовязок покриття позички зачинається при маєтку, якого нинішня вартість виносить більше ніж 100.000 польських мар^к, і при річнім доході з заробіткової праці висшім ніж

36.000 польських марок. Позичка від вартости маєтку

ж

буде розложена по долученій тарифі А, позичка від доходу по залученій тарифі Б. Коли хто рівночасно має маєток і занимаеться заробітковою праною, яка приносить йому дохід незалежно від того маєтку, буде відповідно потягнений до позички на основі обох тариф.

„Міністерство Фінансів уже тепер оголошує висоту обтяження примусовою позичкою, щоби всі мешканці держави могли вчасно приготовитися до сповнення сього державного обовязку і відповідно до того уладити свою господарську діяльність. ІІри сій нагоді пригадується, що виказання посіданням довгоречинцевої позички, якої підписка буде замкнена 1 вересня с. р. (се відноситься до „Позички Відродження“), увільняє в части або в ці-лости від примусової позички.“

Дотеперішня практика польського правительства в Східній Галичині не оставляє ніякого сумніву, що воно буде стягати примусову позичку також з Українців. Буде се для польського правительстьа добра нагода зруйнувати до решти українські фінансові й господарські інституції.

4. Примусова данина для польського війська.

Польська Рада Оборони Держави видала розпорядок з 25 серпня 1920, оголошений в урядовій ґазеті „Монітор Польскі“, ч. 203 з 7. вересня 1920, яким наложила на населення польської держава і занятих областий одноразову примусову данину для польського війська, яка має складатися з обуви, біля, одіння і коців.

На бувшу австрійську провінцію Галичину наложено

75.000 пар чобіт або 150 000 пар черевиків, 75.000 вовняних або 150.000 бавовняних сподень, 150000 ком-плєтів біля (сорочки, штани і панчохи або онучі) і 75.000 вовняних коців.

Галицький „Тимчасовий Самоуправний Виділ“ має розложити сей контінґепт на повіти, а повітові виділе па громади.

Коли в повіті або громаді нема потрібної одіжи, має вона зложити означену грошеву суму. Сі суми для одної громади виносять від 30.000 — 100.000 польських марок, і висше; прим, село Горуцко, повіт Дрогобич, мав заплатити 110.000 польських марок.