Читать «Коріння Бразилії» онлайн - страница 145
Сержіу Буарке ді Оланда
Charles A. Beard,
346
Воррен Гамаліел Гардинґ (1865—1923) — двадцять дев’ятий Президент США (1921—1923).
347
Герберт Кларк Гувер (1874—1964) — тридцять перший Президент США (1929—1933).
348
Спенсер Персиваль (1762—1812) — двадцять перший прем’єр-міністр Великої Британії (1809—1812).
349
Герберт Генрі Есквіт (1852—1928) — п’ятдесят другий прем’єр-міністр Великої Британії (1908—1916).
350
Zechariah Chafee, Jr., «The Law»,
351
«Arte de furtar» («Мистецтво шахрайства») — книжка авторів
352
Огюст Конт (1798—1857) — французький філософ, родоначальник позитивізму, засновник соціології як самостійної науки.
353
Miguel Lemos e R. Teixeira Mendes,
354
Хосе де ла Крус Порфіріо Діас Морі (1830—1915) — мексиканський державний і політичний діяч, президент країни у 1877—1880-му і 1884—1911 роках.
355
Бенжамін Констан Ботелью ді Магальяенс (1838—1891) — бразильський державний і політичний діяч. У 1889 році — один з організаторів повалення монархії у Бразилії, брав участь у написанні декрету, що проголосив країну республікою. У 1889—1891 роках — військовий міністр у тимчасовому республіканському уряді.
356
R. Teixeira Mendes,
357
R. Teixeira Mendes,
358
Арістід да Сілвейра Лобу (1838—1896) — адвокат, політик і журналіст, борець за республіканську Бразилію.
359
15 листопада 1889 року імператор Бразилії Дон Педру II був позбавлений влади військовими, а маршал Діодору ді Фонсека проголосив створення республіки — Сполучених Штатів Бразилії.
360
A. de Saint-Hilaire,
361
Альфред де Мюссе (1810—1857) — французький поет, драматург і прозаїк, один із видатних представників романтизму.
362
Хосе Ігнасіо Хавьєр де Еспронседа-і-Дельґадо (1808—1842) — іспанський поет епохи романтизму, вважається найвизначнішим представником байронізму в Іспанії.
363
Машаду ді Ассіс (1839—1908) — письменник і поет-романтик, один із класиків бразильської літератури, перекладач.
364
Жункейра Луїш Жозе Фрейре (1832—1855) — талановитий бразильський поет-романтик.
365
Плотін Александрійський (204/205—270) — античний філософ-ідеаліст, засновник неоплатонізму. «Плотін соромився, що у нього є тіло» (Життя Пл. 1.1) — початок опису життєвого шляху філософа його учнем Порфирієм. Людина почуває себе в’язнем власного тіла та матеріального світу, душа має відділитися від того тіла через свою спорідненість із вічними Ідеями, наше справжнє «я» повністю духовне — ось головні постулати цього вчення.