Читать «Коріння Бразилії» онлайн - страница 145

Сержіу Буарке ді Оланда

Charles A. Beard, op. cit., p. 189.

346

Воррен Гамаліел Гардинґ (1865—1923) — двадцять дев’ятий Президент США (1921—1923).

347

Герберт Кларк Гувер (1874—1964) — тридцять перший Президент США (1929—1933).

348

Спенсер Персиваль (1762—1812) — двадцять перший прем’єр-міністр Великої Британії (1809—1812).

349

Герберт Генрі Есквіт (1852—1928) — п’ятдесят другий прем’єр-міністр Великої Британії (1908—1916).

350

Zechariah Chafee, Jr., «The Law», Civilization in the United States, An Inquiry by Thirty Americans (New York, 1922), p. 53.

351

«Arte de furtar» («Мистецтво шахрайства») — книжка авторів

352

Огюст Конт (1798—1857) — французький філософ, родоначальник позитивізму, засновник соціології як самостійної науки.

353

Miguel Lemos e R. Teixeira Mendes, Bases de uma Constituição Política Ditatorial Federativa para a República Brasileira (Rio de Janeiro, 1934).

354

Хосе де ла Крус Порфіріо Діас Морі (1830—1915) — мексиканський державний і політичний діяч, президент країни у 1877—1880-му і 1884—1911 роках.

355

Бенжамін Констан Ботелью ді Магальяенс (1838—1891) — бразильський державний і політичний діяч. У 1889 році — один з організаторів повалення монархії у Бразилії, брав участь у написанні декрету, що проголосив країну республікою. У 1889—1891 роках — військовий міністр у тимчасовому республіканському уряді.

356

R. Teixeira Mendes, Benjamim Constant, Esboço de uma apreciação sintética da vida e da obra do Fundador de República Brasileira, I (Rio de Janeiro, 1913), p. 88.

357

R. Teixeira Mendes, op. cit., I, p. 87 e seg.

358

Арістід да Сілвейра Лобу (1838—1896) — адвокат, політик і журналіст, борець за республіканську Бразилію.

359

15 листопада 1889 року імператор Бразилії Дон Педру II був позбавлений влади військовими, а маршал Діодору ді Фонсека проголосив створення республіки — Сполучених Штатів Бразилії.

360

A. de Saint-Hilaire, op. cit., p. 581.

361

Альфред де Мюссе (1810—1857) — французький поет, драматург і прозаїк, один із видатних представників романтизму.

362

Хосе Ігнасіо Хавьєр де Еспронседа-і-Дельґадо (1808—1842) — іспанський поет епохи романтизму, вважається найвизначнішим представником байронізму в Іспанії.

363

Машаду ді Ассіс (1839—1908) — письменник і поет-романтик, один із класиків бразильської літератури, перекладач.

364

Жункейра Луїш Жозе Фрейре (1832—1855) — талановитий бразильський поет-романтик.

365

Плотін Александрійський (204/205—270) — античний філософ-ідеаліст, засновник неоплатонізму. «Плотін соромився, що у нього є тіло» (Життя Пл. 1.1) — початок опису життєвого шляху філософа його учнем Порфирієм. Людина почуває себе в’язнем власного тіла та матеріального світу, душа має відділитися від того тіла через свою спорідненість із вічними Ідеями, наше справжнє «я» повністю духовне — ось головні постулати цього вчення.