Читать «Коріння Бразилії» онлайн - страница 141
Сержіу Буарке ді Оланда
Joaquim Nabuco,
321
Семюел Джонсон (1709—1784) — англійський письменник, поет, есеїст, мораліст, літературознавець, біограф, редактор, лексикограф. Багато років працював учителем. Автор коментарів до Тори та словника англійської мови Джонсона.
322
Джеймс Босвелл (1740—1795) — шотландський письменник, юрист, мемуарист. Друг і біограф Семюела Джонсона, його прізвище в англійській мові стало синонімом слова «біограф».
323
Max Weber,
324
Вираз належить письменникові Рібейру Коуту і з’являється у листі до Альфонсу Рейєша, тому і був включений до його публікації «Монтерей». Здавалося зайвим повторювати те, що уже зрозуміло з підтексту, тобто що слово «сердечний» у цьому випадку повинне розумітися у своєму точному та строго етимологічному значенні, а не як воно зовсім по-іншому тлумачиться у нещодавній праці пана Касьяну Рікарду, який, розповідаючи про люб’язну людину, пише про світські раути та «сердечні вітання», якими закінчуються або починаються «як дружні, так і гнівні лиси», і протиставляє такому розумінню сердечності «головну рису» бразильців, якою він уважає доброту й навіть певну «техніку доброзичливості»: «доброта більш всеосяжна, більш політична, більш тямуща». Це роз’яснення робиться, щоб виразніше підкреслити різницю, насправді суттєву, між ідеями, висунутими у творі, на який посилаємося, та поглядами, яких дотримується автор цієї книжки. Досить сказати, що виразом «сердечність» тут навмисно відкидаються будь-які етичні погляди та апологетичні наміри, до яких, схоже, схиляється Касьяну Рікарду, коли віддає перевагу мові про «доброту» та «добру людину». Також варто наголосити, що така сердечність, з одного боку, далека від будь-якого соціального формалізму та соціальних умовностей, з другого ж — не охоплює винятково й обов’язково позитивні почуття та злагоду. Ворожнеча прекрасно може бути такою ж сердечною, як і приязнь, оскільки обидві народжуються у серці і йдуть, отже, від особистого, від рідного, від приватного. Послуговуючись сучасним соціологічним терміном, можна сказати, що вони належать до «первинних груп», які, згідно зі спостереженнями автора концепції, об’єднує «не лише гармонія та любов». Дружба, коли виходить за рамки, обмежені особистими або інтимними почуттями, перетворюється максимум на доброзичливість, хоча це неточне визначення потребує більш розширеного тлумачення. Так само й ворожнечу, якщо вона є політичною, чи соціально обумовленою, а не сердечною, слід точніше називати неприязню. Розмежування між ворожнечею та неприязню чітко формулює Карл Шмітт, звертаючись до латинського лексикону: «Hostis is est cum quo publice bellum habemus […] in quo ab inimico differt, qui est is quocum habemus privata odia…» (Супротивник — це той, з ким ми публічно ведемо війну [...] він відрізняється від ворога, до якого ми відчуваємо особисту ненависть (лат.)). Carl Schmitt, Der Begriff des Politischen, Hamburg, s.d. [1933], p. 11, nota. — Прим. авт.
