Читать «Контакт цивiлiзацiй (на украинском языке)» онлайн - страница 2

- Щось вони сьогоднi стривоженi, - сказала Анс.

Подруга стенула плечем.

- Цiкаво, чи завтра за яхтою попливуть?

Коли дiвчата знову зайшли в воду, дельфiни почали легенько тикатися носами в їхнi ноги, заступаючи шлях.

- Ти поглянь, якi зухвальцi! - вигукнула Вар i з розгону кинулась у воду. Тварини пропустили її i тепер усю свою увагу зосередили на Анс. Дiвчина завагалась; чому вони так поглядають на неї з водяної прозоростi? Невже хочуть щось сказати? Вона озирнулась довкруг - щось бiлiє пiд скелею. Наблизилась i побачила якусь незграбну постать, розпростерту на пiску. Величезнi черевики, бiлий балахон i... рукавицi. Що за дивина? Балахон завершувався великим обручем на шиї, голова вiдкрита... Мертвий?

Ставши на колiна, Анс прихилила вухо до незнайомця, прислухалась - наче дише. Хотiла помацати пульс, але як не сiпала, не могла зняти рукавицю. Тодi почала масувати йому долонями лице. За кiлька хвилин на щоках з'явилися рум'янцi, стрiпнулись повiки. Невiдомий поволi розплющив очi, їхнi погляди зустрiлися, i дiвчинi здалося, що вона вже десь бачила це бiляве обличчя, але де - не могла пригадати.

Вiн теж, мабуть, не мiг второпати, де вiн i що з ним, бо заплющив очi i так пролежав з хвилину. Потiм знову поглянув на дiвчину, пересмикнув покритими смагою губами, прошепотiв:

- Ти менi снишся, правда?

Анс не встигла кивнути головою на знак згоди, як за спиною пролунав голос Вар:

- Що трапилось? Хто це такий?

Невiдомий пiдвiвся на лiктях, поводячи очима.

- Ви знепритомнiли? - спитала Анс, обома руками пiдтримуючи його за плечi.- Де ваш човен?

- Я з "Iкара"... - кволим голосом промовив юнак.

Вар сплеснула руками:

- З "Iкара"?.. З космiчного корабля?..

- Так.

Анс допомогла йому сiсти. Значить, це один iз тих двох, яких вона бачила на екранi телевiзора. Ну, звичайно!

- Знiмiть скафандр... Ось тут застiбка, так...

Дiвчата пововтузилися з тим скафандром, поки зняли.

- Мене зовуть Пол... - Космонавт поворушив ногами, руками.

- А мене - Вар. Подругу кличте Анс.

- Я щасливий...

- Ми вас бачили по телевiзору!

- А де ж мiй напарник? - з тривогою спитав Пол.

Дiвчата оглянулись: нiде нiкого й нiчого.

- Як же це... Невже загинув?..

- А як вам пощастило? - спитала Вар.

З допомогою Анс Пол стояв, трохи похитуючись.

- Як пощастило? Це мене й самого цiкавить...

- Я вже здогадалась! - вигукнула Вар. - Дельфiни!

- Не пам'ятаю. Коли метеорит... Вiд удару "Iкар" розколовся, як горiх... А де мiй шолом?

Круглий, з прозорою передньою стiнкою шолом лежав за один крок вiд них.

- Це дельфiни вас врятували! - знову вигукнула Вар. - I сюди допровадили.

Пол, незграбно переставляючи ноги, пiдiйшов до води i справдi побачив дельфiнiв. Розумнi тварини, певне, зрадiли, бо закружляли, аж збурунили тиху бухточку.

- Вони вас вiтають, Пол!

- А хто ж зняв шолома? - обiзвалась Анс.

- Хiба не ви?- спитав Пол.