Читать «Колекція професора Стаха. «Портрет» Ель Греко» онлайн - страница 84

Таксист завіз їх на Городецьку вулицю, туди, де вона проходить над залізничними коліями. Заплатили йому ще десять карбованців — непогано за п'ятдесят кілометрів і півтори години очікування.

Певно, шофер виклав усе, що знав, — не приховав навіть свого заробітку, хоч про такі речі таксисти розповідають неохоче.

— Чи були в пасажирів з собою речі? — запитав шофера Козюренко.

В жінки — сумочка, вона ще довго шукала в ній гроші. У молодика — великий новий імпортний портфель. Таксист ще позаздрив: у цей портфель може вміститися дуже багато. Молодик ні на мить не залишав портфеля у машині. Навіть коли вискочив на кілька хвилин на автобусній станції, забрав його з собою.

— А чи не було в пасажирів, коли вони повернулися, згортка чи якоїсь речі, схожої на згорнуту в рулон картину? — Роман Панасович показав приблизно розміри.

— Тільки портфель і сумочка, — похитав головою шофер, — більше нічого.

Козюренко одразу вчепився в цю деталь — новий імпортний портфель. При обшуку в Григорука не знайшли портфеля. Власне, речей у нього майже не було: валіза, де зберігалися сорочки й білизна, два костюми, плащ і пальто в спільній з двома іншими робітниками шафі, речі туалету.

Куди ж міг подітися портфель?

Козюренко прикинув: картину в портфель не запхнеш — що ж у ньому могло бути? А якщо сокира? Туристська сокира з металевою ручкою, яких повно в усіх магазинах спорттоварів, звичайно, вміститься в портфелі. А за висновком експертів (щоправда, вони категорично не твердили цього), саме такою сокирою й було вбито Пруся. Зрештою, якщо обрізати топорище, у портфель можна засунути навіть теслярську сокиру…

Козюренко наказав привести Григорука.

Вадим Григорук, ставний, широкий у плечах, русявочубий молодик з сірими очима, справляв враження людини дужої і вольової. Та м'яко окреслене підборіддя і пухкі губи свідчили про вдачу нерішучу. Такі легко підпадають під вплив сильніших і наполегливіших, вони здатні на вибух енергії, але довго носити в собі заряд не можуть.

Григорука одразу після арешту здолала апатія. Іноді його треба було двічі запитувати, щоб він збагнув, що від нього хочуть.

Козюренко не став витрачати час на всілякі психологічні досліди. Запитав коротко:

— Григорук, коли ви їздили до Желехова, у вас був портфель. Де він?

Руки молодика, що лежали на колінах, сіпнулись. Він потер правицею щоку, примружився і відповів невпевнено:

— Портфель? А забув у трамваї…

Ця відповідь не вражала оригінальністю: злочинці, знищивши речові докази, як правило, посилаються на те, що загубили їх або залишили в трамваї чи тролейбусі.

— І що ж було в портфелі? Цінні речі?

Григорук опустив очі. Подумав трохи і, склавши пальці, наче. рахував на них, відповів: