Читать «Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття» онлайн - страница 17

В давньоруських літописах відомостей про княжну Агнесу немає, а в хроніці Вінцентія Кадлубка розповідається про тісні зв’язки Романа Мстиславича з краківським двором, відзначається, що при дворі Казимира пройшло його дитинство. Проте остання згадка сама по собі далеко не може слугувати доказом якихось родинних взаємин, оскільки під час численних війн, що вів батько Романа Мстислав Ізяславич з князями-суперниками на Русі, його родина могла знайти собі притулок у сусідній з Волинню Малою Польщею.

Відповідь про родинні ж зв’язки Романа з польськими володарями дає “Великопольська хроніка”. Розповідаючи про допомогу краківського князя Казимира Роману під час зайняття останнім Галича, автор цієї пам’ятким пише: “Після вигнання Володимира він (Казимир. – авт.) призначив галицьким князем Романа, сина своєї сестри, який був народжений від її другого шлюбу”. Ясно, що це повідомлення про значно більш пізній за часом, ніж з’їзд у Ленчиці, шлюб Агнеси. Між іншим, зазначимо, що польське джерело в данному випадку перебільшило ступінь участі краківського князя в долі Романа Мстиславича.

Інформація наведеного джерела, як це не дивно, в певній мірі узгоджує згадані вище точки зору вчених і пояснює походження і сторінки біографії матері Романа. 1141 р., ймовірно, вона була заручена з якимось із князів з роду Ольговичів. Чи це заручення дійшло до шлюбу, чи Агнеса вийшла потім ще за когось іншого – сказати важко. Проте другий її шлюб саме з представником роду волинських Мстиславичів дійсно відбувся, але вже в 50-ті роки XII ст.

Шлюб Мстислава Ізяславича і Агнеси

Щоб приблизно визначити час укладення шлюбу Агнеси і Мстислава, треба, хоча б коротко, зупинитися на деяких сторінках життя батька Романа. Князь Мстислав вперше згадується в джерелах в 1146 р. Саме тоді у політичному житті Русі відбуваються досить важливі події. В той час батько Мстислава Ізяслав, який вважався лідером клану волинських Мстиславичів, сидів у Переяславлі.

Проте відносно скромний трон у невеликому прикордонному з небезпечним степом місті-фортеці тоді був важливою сходинкою на шляху до оволодіння столичним престолом. В Києві володарював згаданий вище Всеволод Ольгович. Однак його певні успіхи у політичній діяльності не призвели до створення міцної підтримки серед князів для його вірогідного спадкоємця Ігоря Ольговича, якому згодом вдалося покняжити у Києві лише тринадцять діб.

Невдовзі після смерті Всеволода у столиці спалахнуло повстання. Як і в 1113 р., коли кияни запросили з Переяславля Володимира “Мономаха”, так і зараз вони звернулися до князя з цього ж міста, онука “Мономаха” Ізяслава Мстиславича прийти до Києва. В столиці той прокнязював з перервами до 1154 р. Під час його правління відбулося різке загострення боротьби за гегемонію на Русі волинських Мстиславичів з іншим кланом нащадків Володимира Мономаха (в історичній літературі вони називаються просто Мономаховичами), які володіли величезними землями у Північно-Східній Русі, а на чолі їх стояв тоді князь Юрій Володимирович “Довгорукий”.