Читать «Жахослов (збірник)» онлайн - страница 239

Але шістдесят років тому добре, якби двоє таких знайшлося. У ті часи слово «простий» означало «нескладний», без жодного стосунку до чисел. Ні, гадаю, справа в тому, який вигляд має дата 11.11. Чотири одиниці поспіль. У тебе є цифровий годинник?

Я кивнула.

– На радіоприймачі. Дік і Джей щоранку підіймають мене з ліжка.

– Іноді я забуваю, яке ти ще дитя, – усміхнулася Міллі-Лу. – Тобі ніколи не здавалося, що ти завжди примудряєшся глянути на годинник саме в ту мить, коли він показує 11: 11?

– Чесно? Ні, – відповіла я. – Але не так вже й часто я на нього дивлюся. Час для мене – це коло. Як кругова діаграма, – додала я у відповідь на її здивований вираз обличчя. – Коли я замислююсь, котра година, я уявляю собі циферблат.

– На мить я подумала, що ти з мене знущаєшся. Час як коло – дуже приємно, справді. Утім, ти все одно не та людина, яку слід питати про це. Ти не одержима нічим, не перебуваєш під примусом. Лише завжди мерзнеш. Чи мерзла раніше. Скажи, а тобі буває занадто спекотно взимку?

– Ні, тоді мені теж холодно. Хтось замерз на смерть влітку перед 11.11.11?

– Якщо таке й сталося, ніхто не помітив. Але наступного літа «Едвардсвіль візітор» – одна з тих самих газет, що протрималися лише рік, – опублікувала історію про невпізнаного чоловіка, знайденого в товарному вагоні. Гадаю, їм просто треба було чимось заповнити кілька дюймів шпальти, тож вони процитували слова поліціянта з місця події: «Я гадав, він намертво змерз, але док казав, що саме це відбувається з покійниками: вони холонуть і клякнуть». Це був… дай-но гляну… офіцер Річард Мак-Елрой. – Міллі-Лу всміхнулася. – Велика родина – Мак-Елрої, і жоден із них не був ідіотом.

Потім, за день після великої гулянки з нагоди 4-го липня, у біфштексній «Щасливий бик» шеф-кухар знайшов одного з прибиральників мертвим у холодильнику. Обставини дозволяють припустити, що розпивання пива в холодильнику здалося хлопцеві доброю ідеєю. Вочевидь він уже встиг перехилити кілька гальб, коли на нього зійшло таке натхнення. Померлим виявився 43-річний Елай Вашинґтон, уродженець міста Шривпорт.

– У холодильнику справді було аж настільки холодно?

– Звісно – якщо ти не місцевий і тебе легко можна записати в алкоголіки і, припустімо, наркозалежні, – з кислою міною відповіла Міллі-Лу.

– Темношкірий прибиральник, чия доля нікого не хвилює, – сказала я.

– Хапаєш на льоту. – Міллі-Лу посмутніла. – Більше жодних смертей у холодильнику за 1912 рік чи рік наступний я не знайшла. Але в листопаді 1913 року на Великі Озера обрушився катаклізм, відомий як Велика завія, або Білий ураган, – хуртовина з вітрами ураганної сили.

– 11 числа 11 місяця? – спитала я.

– Насправді станом на одинадцяте число буря на Великих Озерах вже стихла, перемістившись до Східної Канади. Втім, без наявності теплої води для створення озерного ефекту вона втратила більшість своєї сили. Настільки я можу судити, вона навіть не зачепила Канзас-Сіті.