Читать «Жахослов (збірник)» онлайн - страница 195
Роберт Шерман
Вона замовкла і почала схлипувати. Кіт хотілося приєднатись до неї, але вона розуміла, що сльози нічого не вирішать. Тож лише погладила плече місіс К., щось заспокійливо шепочучи, і нарешті витиснула із себе:
– Все гаразд.
Жінка стрепенулся.
– Ні, не гаразд, – з притиском відповіла вона. – Нічого не гаразд! Після того як я ходила на всі ці жіночі зібрання, слухала заклики про право голосу і рівність, піти й зруйнувати твоє майбутнє, твій шлях, на який жодній з нас не дозволено ступити!
– Я гадала, ви ходите до церкви й на спіритичні сеанси, місіс К., – сказала Кіт, дещо спантеличена. Отже, їхня домовласниця – борець за жіночі права? Кіт подумала, що зовсім не знала її. Місіс К. здавалася ображеною, потім знітилася.
– Що ж, я справді ходжу на ці сеанси – але де, ти гадаєш, ми проводимо наші суфражистські зустрічі? Яке місце найбезпечніше у світі? Церква. Втім, я маю тобі дещо сказати, і це стосується не походів до церкви чи жіночих організацій, це стосується сеансів. Ти знаєш, що я ходжу побалакати з моєю милою старенькою матусею?
Кіт не знала, та все одно кивнула. Їй було соромно, що вона так мало знала про жінку, яка провела стільки часу, доглядаючи її матір і брата. Це здавалося майже зрадою.
– Що ж, твоя бідолашна подруга, Мері Джейн – я ж пам’ятала, що знаю її, але не могла згадати, звідки. Ось звідки: зі спіритичних сеансів, Кіт. Туди запрошують людей, наділених особливою чутливістю – медіумів. Вони здатні контактувати з духами померлих, а ті промовляють крізь них. Твоя Мері Джейн була однією з таких людей.
Кіт відчула, як заворушилось волосся на потилиці. Сеанси. Ясновидці не працюють задарма. Це була оплачувана робота, заради якої не треба було притискатися до чоловіка, якого ледве знаєш. І Мері Келлі, якій достатньо було торкнутися рук Кіт, щоб дізнатись її найгірші таємниці, здатна була виконувати таку роботу, стоячи на одній нозі. Будь-яка вайтчепельська відьма охоче спробувала б себе на такій роботі, дай їй лише шанс. Може, там він їх і знаходив, цей Джек?
– Місіс К., ви впізнали кого-небудь серед убитих жінок? Коли газети надрукували їхні фотографії, ви впізнали обличчя когось із них? Може, вони теж були на ваших сеансах як медіуми?
Місіс К. глибоко замислилася і нарешті кивнула, наче ухваливши важке рішення.
– Цілком може бути, Кіт. Цілком може бути. Щонайменше одна з них. Іноді, прибуваючи на сеанс, вони смерділи джином і взагалі не справляли враження добрих жінок, але точно були чудовими медіумами. Твоя Мері Джейн допомогла мені налагодити зв’язок з матір’ю – найкращий з усіх, що я мала роками.
– А пам’ятаєте там іще декого? Зокрема чоловіка, який виявляв особливий інтерес до жінок?
Місіс К. похитала головою.
– Там було багато людей, багато груп людей, Кіт. Я не можу пригадати нікого – зрештою, я не із живими спілкуватись приходила.
Отже, він міг і не бути присутнім на одному сеансі з місіс К., але в Лондоні вже точно не бракувало людей, які відчайдушно шукають зв’язку з тим світом. Кейт мала гадку, що неможливо хоча б раз не натрапити на справжнього екстрасенса серед безлічі шарлатанів і аферистів. А Джек, хай хто він є, явно бував у місцях, де міг спостерігати силу тих жінок з Вайтчепела, і він
