Читать «Жахослов (збірник)» онлайн - страница 190

Величезна рука стиснула плече Кіт, і, ще не обернувшись, вона вже знала, що це Ейрдейл. Він широко посміхався, наче виграв величезну суму на кінських перегонах. На обличчі матері проступила невпевненість.

– Їй-богу, інспекторе Ебберлайн, – почала вона, – це зовсім не є необхідним. Певно, я можу просто забрати доньку додому і…

– Ваша донька вчинила шахрайство, місіс Касвелл. Вона нікуди не піде, доки я ґрунтовно в цьому не розберуся і не встановлю, наскільки великий збиток вона завдала слідству своїми діями.

Кіт хотіла захищатися. Хотіла кричати на весь голос. Але самої думки про те, щоб дати Ейрдейлу привід ударити себе або перекинути через плече і так потягнути до камери, наче мішок з вугіллям, було достатньо, аби переконати її триматися з холодною гідністю.

Він виштовхав її на сходи під голос матері, що не лише не стихав за спиною, а й ставав дедалі гучнішим і пронизливішим. Кіт мало не посміхнулася: Ебберлайн відкусив більше, ніж здатен був проковтнути. Райт, що стояв перед столом реєстрації, ошелешено дивився, як вона проходить повз, і як Ейрдейл зриває шолом з її голови.

– Знайдіть Мейкпіса, – тільки й промовила вона і одразу ж отримала грубого стусана між лопаток.

– Не турбуйся, – захихикав Ейрдейл і штовхнув її до кам’яних сходів, що вели в підземелля.

Вона раптом подумала про Мері Келлі – сама-самісінька на Міллерз-Курт, доки Кіт прохолоджується в камері. Продумала про страшного негідника, який кидається на жінку, що довірила Кіт власне життя. Кіт розвернулася і вже розтулила рота, аби крикнути Райту, що той зобов’язаний знайти Мейкпіса, що він має піти на Міллерз-Курт, сказати, що там може бути вбивця і вони можуть його схопити. Зараз уже не мало значення, що вони про неї думають, важливо лише, аби Мері Джейн була жива.

Але перш ніж вона встигла промовити хоч слово, широко розкрита долоня Ейрдейла дала їй такого ляпаса, що вона відлетіла до стіни і знепритомніла.

ХІІ

Повернувшись до тями, вона побачила, що лежить, зіщулившись, на кам’яній підлозі. Він навіть не потурбувався покласти її на кілька оберемків сіна, що слугували за постіль у крихітній камері. Вона не знала, як довго лежала непритомна, і гадки не мала, скільки її колишніх колег забрідали сюди й здивовано витріщалися на неї.

Вона відчула револьвер, що втиснувся в стегно – він не подумав обшукати її, відібрати все, що вона могла би використати. Палиця досі була пристебнута до її паска, хоча шолом, як вона припускала, самотньо покоївся на столі Райта.

Що подумає він, її наставник? Що він скаже? І Мейкпіс. Що скаже інспектор? І що робитиме? Вона раптом усвідомила, що нічия інша думка, окрім цих двох, її не турбує.

– Ми прокинулись? – перед ґратами маячив Ейрдейл. – Готові до виправних заходів?

– Де Мейкпіс? Ейрдейле, я маю поговорити з Самим, мені треба вийти звідси. Ти не розумієш…

– Я розумію, що ти влізла, куди не треба, і пхала носа в справи, у які не мала втручатись. Хіба не знаєш, що трапляється з маленькими дівчатками, які опиняються в поганих місцях? З маленькими дівчатками, які не коряться правилам? Маленькі дівчатка, що сходять з правильного шляху, отримують по заслузі – ось так.