Читать «Жахослов (збірник)» онлайн - страница 174

Кіт насупилася.

– Але ж на подвір’ї було лише одне тіло – якби було друге, я помітила б.

– Він наздогнав Кеті на Мітр-сквер, близько години по тому, як ти відігнала його від Ліззі. Її побачив той юнак, Воткінз – це ж він знайшов і тіло Енні, правильно? Так у нього здоров’я не лишиться. – Келлі відкинулася в кріслі, зручно вмостившись поміж його вигинів і пухких подушок, наче позбавлена титулу аристократка на троні.

Кіт затулила обличчя долонями і розридалася. Вона прийшла занадто пізно, щоб урятувати Елізабет Страйд і, не зумівши впіймати цього недолюдка, дала йому можливість піти та прирізати Кеті Еддоуз. Мері Джейн не втішала її – власні сльози вона виплакала вже дуже давно, – а лише чекала, доки Кіт опанує себе. Потім сказала:

– Я чула, що він пише до газет, узявши собі псевдонім. Джек. Джек-різник, Кривавий Джек. Газети надрукували його листа.

– Якщо тільки це його лист, – хмикнула Кіт, витираючи очі рукавом. – Навіщо йому писати, привертати увагу до себе? Ти казала, він робить це не для того.

Келлі знизала плечима.

– Може, це й не він, не той, кого ми шукаємо. Може, це хтось із божевільні грає у свої ігри.

– Або журналіст, який намагається продати якомога більше газет.

– Боже, який підозріливий розум у тебе, маленька міс, – Келлі виколупувала бруд з-під нігтів. – Чула ще що-небудь від свого інспектора?

Кіт похитала головою.

– Насправді, вчора ми не дуже мали час на балачки, – вона зробила глибокий вдих. – Ми розмовляли із сером Вільямом Ґаллом про його похресника після того, як Енні знайшли вбитою. Але згодом його похресника виловили в Темзі з повними кишенями каміння.

– Ах, сер Вільям, наша давня любов, – зітхнула Келлі. Кіт скинула голову.

– Ти знаєш його?

– О, колись він регулярно навідувався до Вайтчепела, доки не захворів. Тепер іноді заходить, але може хіба що говорити. Спокійний, та й узагалі милий, дуже підтримує нас, працьовитих дівчат, – пхикнула Мері Джейн. Деякий час Кіт сиділа мовчки.

– Отже, Ліз і Кеті обидві були…

– Відьмами? Так, – Келлі зітхнула. – Всі жінки мають певний багаж відьомської сили, Кіт Касвелл, але в деяких він просто не має достатньої ваги. Як у тебе.

Кіт кивнула.

– Я не маю нічого. Ні третього ока, ні шостого чуття. Місіс К. подобається відвідувати спіритичні сеанси, та, боюся, вона ходить туди лише заради портвейну та бісквітів. Іноді мені здається, що в моєї матері бувають видіння, та, гадаю, це лише опіум.

– Вона – саме той тип, твоя мати, – безтурботно промовила Мері Джейн і одразу ж змінила предмет розмови, перш ніж Кіт встигла спитати, що вона має на увазі. – Що ти збираєшся робити тепер, констеблю Касвелле? Ти казала, що допоможеш.

Кіт не відповіла. Мері Келлі не зводила з неї очей. Її обличчя смутніло.

– Ну?

– Що я можу зробити? Минулої ночі я дозволила двом жінкам загинути. Яка з мене користь будь-кому? Що я можу змінити? Ми нічого про нього не знаємо, у нас немає зачіпок, немає орієнтирів. – Вона знизала плечима.