Читать «Ефіопія» онлайн
Unknown
Харків
«Фоліо»
2009
Він був листоношею в Амстердамі, слухав аббу, сидів на трамі, дивився порно у вихідні.
Кочегари
Друзі його, пияки-радикали, говорили: «Ми все провтикали, ми, можна сказати, по вуха в лайні.
В країні стагнація і мудацтво, лібералізм і продажне лівацтво, і неясно, що нас трима на плаву. Євросоюзом керує сволота.
Вони говорять: «Свобода, свобода», а піди-но купи нормальну траву.
Але на Сході ще є країна, вона сьогодні, можливо, єдина, де сонце свободи не встигло зайти.
Де вірять в людину — вільну, розкуту. Спробуй пробити канали збуту, давай наведемо культурні мости!
Там втіха сходить на кожну хату.
Церкви московського патріархату знімають вроки і славлять Джа. Мануфактура та інші крами там контролюються профспілками, і співом ясніє колгоспна межа!
Кочегари
Там демони у жіночій подобі, сховавши в горлі темну пітьму, сповнять усяку твою забаганку.
Давай, чувак, привези афганку!» — повторювали вони йому.
І він ступив на цю дивну трасу. Авіалініями Донбасу, де на сніданок — лише бухло, мріючи про країну шалену, він вилетів за кордони шенгену, лишивши все, що в нього було.
Ступивши на землю в місті Донецьку, з усіх іноземних знаючи грецьку, яку тут нібито знали всі, він трапив до рук дивовижній парі — водій на форді й друг на кумарі.
І сяяли зорі у всій красі.
Водій сказав: «Все нормально, зьома, давай, почувайся у нас, як вдома, тут друзі навколо, бачиш і сам.
Ти трапив на землю обітовану. їдьмо в Стаханов, там стільки плану, що вистачить на весь Амстердам!»
Був простір вечірньою сутінню скутий.
Стояла зима. Починався лютий.
І місяць за ними гнався, як птах.
Тривожно світилися терикони, 7
Кочегари
на Україну ішли циклони, й душі тонули в глибоких снігах.
На сорок п’ятому кілометрі вони застигли в злій круговерті, і тьма огорнула їх мулом густим.
Водій промовив: «Йохан, братішка, по ходу, виходить, усім нам кришка, молися своїм растаманським святим!»
Замерзло пальне, і стихала мова.
Смерть надійшла із портів, з Азова, і демон смутку над ними літав.
Випивши дезодорант, щоб зігрітись, він намагався комусь дозвонитись, але телефон йому відповідав:
«На даний момент абонент недоступний.
Життя — процес взагалі підступний, так ніби тонеш серед ріки.
Смерть твоя — невелика втрата, просто змінюється оператор, й повільно зникають вхідні дзвінки».
Третій день крізь сутінь масну. Третій день без спочинку і сну.
Кочегари
Я звик до піску і до холоду звик, і в торбі у мене — вино і часник. А під сукно, мов під віття смерек, Зарито афганський крек.
Я тридцять днів ховався в імлі, їв траву, спав на землі, збираючи, мов данину тяжку, крихти коштовного порошку, який, ніби тіні пропащих душ, лежить на хребті Гіндукуш.
Я ніс усе, що і мав нести, я обійшов талібанські пости, дістався міста, продав телефон,
перейшов таджицький кордон, і на п’яту ніч, хто би що не казав, побачив Ростовський вокзал.
Кочегари
Там попереду погранці, сонце в траві, туман на ріці, довгий день, строкатий базар. Лише б довезти додому товар і скинути, якщо повезе, циганам із ХТЗ.
