Еней був парубок моторнийІ хлопець хоть куди козак,Удавсь на всеє зле проворний,Завзятійший од всіх бурлак.Но греки, як спаливши Трою,Зробили з неї скирту гною,Він, взявши торбу, тягу дав;Забравши деяких троянців,Осмалених, як гиря, ланців,П’ятами з Трої накивав. Він, швидко поробивши човни,На синє море поспускав,Троянців насаджавши повні,І куди очі почухрав.Но зла Юнона, суча дочка,Розкудкудакалась, як квочка, —Енея не любила – страх;Давно уже вона хотіла,Його щоб душка полетілаК чортам і щоб і дух не пах. Еней був тяжко не по серцюЮноні – все її гнівив;Здававсь гірчійший їй від перцю,Ні в чім Юнони не просив;Но гірш за те їй не любився,Що, бачиш, в Трої народивсяІ мамою Венеру звав;І що його покійний дядько,Паріс, Пріамове дитятко,Путивочку Венері дав. Побачила Юнона з неба,Що пан Еней на поромах;А те шепнула сука Геба…Юнону взяв великий жах!Впрягла в гринджолята павичку,Сховала під кибалку мичку,Щоб не світилася коса;Взяла спідницю і шнурівку,І хліба з сіллю на тарілку,К Еолу мчалась, як оса. «Здоров, Еоле, пане-свату!Ой, як ся маєш, як живеш? —Сказала, як ввійшла у хату,Юнона. – Чи гостей ти ждеш?..»Поставила тарілку з хлібомПеред старим Еолом-дідом,Сама же сіла на ослін.«Будь ласкав, сватоньку-старику!Ізбий Енея з пантелику,Тепер пливе на морі він. Ти знаєш, він який суціга,Паливода і горлоріз;По світу як іще побіга,Чиїхсь багацько виллє сліз.Пошли на його лихо злеє,Щоб люди всі, що при Енеї,Послизли і щоб він і сам…За сеє ж дівку чорнобриву,Смачную, гарну, уродливуТобі я, далебі, що дам». «Гай, гай! ой, дей же його кату!Еол насупившись сказав. —Я все б зробив за сюю плату,Та вітри всі порозпускав:Борей недуж лежить з похмілля,А Нот поїхав на весілля,Зефір же, давній негодяй,З дівчатами заженихався,А Евр в поденщики найнявся, -Як хочеш, так і помишляй! Та вже для тебе обіщаюсьЕнеєві я ляпас дать;Я хутко, миттю постараюсьВ трістя його к чортам загнать.Прощай же! швидче убирайся,Обіцянки не забувайся,Бо послі, чуєш, нічичирк!Як збрешеш, то хоча надсядься,На ласку послі не понадься,Тогді від мене возьмеш чвирк».[9] Еол, оставшись на господі,Зібрав всіх вітрів до двора,Велів поганій буть погоді…Якраз на морі і гора!Все море зараз спузирило,Водою мов в ключі забило,Еней тут крикнув, як на пуп;Заплакався і заридався,Пошарпався, увесь подрався,На тім’ї начесав аж струп. Прокляті вітри роздулися,А море з лиха аж реве;Слізьми троянці облилися,Енея за живіт бере;Всі човники їх розчухрало,Багацько війська тут пропало;Тогді набрались всі сто лих!Еней кричить, що «я НептунуПівкопи грошей в руку суну,Аби на морі штурм утих». Нептун іздавна був дряпічка,Почув Енеїв голосок;Шатнувся зараз із запічка,Півкопи для його кусок!..І миттю осідлавши рака,Схвативсь на його, мов бурлака,І вирнув з моря, як карась.Загомонів на вітрів грізно:«Чого ви гудете так різно?До моря, знаєте, вам зась!» От тут-то вітри схаменулисьІ ну всі драла до нори;До ляса мов ляхи шатнулись,Або од їжака тхори.Нептун же зараз взяв мітелкуІ вимів море, як світелку,То сонце глянуло на світ.Еней тогді як народився,Разів із п’ять перехрестився;Звелів готовити обід. Поклали шальовки соснові,Кругом наставили мисок;І страву всякую, без мови,В голодний пхали все куток.Тут з салом галушки лигали,Лемішку і куліш глиталиІ брагу кухликом тягли;Та і горілочку хлистали, —Насилу із-за столу всталиІ спати послі всі лягли. Венера, не послідня шльоха,Проворна, враг її не взяв,Побачила, що так полохаЕол синка, що аж захляв;Умилася, причепуриласьІ, як в неділю, нарядилась,Хоть би до дудки на танець!Взяла очіпок грезетовийІ кунтуш з усами люстровий,Пішла к Зевесу на ралець. Зевес тогді кружав сивухуІ оселедцем заїдав;Він, сьому випивши восьмуху,Послідки з кварти виливав.Прийшла Венера, іскривившись,Заплакавши і завіскрившись,І стала хлипать перед ним:«Чим пред тобою, милий тату,Син заслужив таку мій плату?Ійон, мов в свинки, грають їм. Куди йому уже до Риму?Хіба як здохне чорт в рові!Як вернеться пан хан до Криму,Як жениться сич на сові.Хіба б уже та не Юнона,Щоб не вказала макогона,Що й досі слухає чмелів!Коли б вона та не бісилась,Замовкла і не камезилась,Щоб ти се сам їй ізвелів». Юпітер, все допивши з кубка,Погладив свій рукою чуб:«Ох, доцю, ти моя голубка!Я в правді твердий так, як дуб.Еней збудує сильне царствоІ заведе своє там панство;Не малий буде він панок.На панщину ввесь світ погонить,Багацько хлопців там наплодитьІ всім їм буде ватажок. Заїде до Дідони в гостіІ буде там бенкетовать;Полюбиться її він мосціІ буде бісики пускать.Іди, небого, не журися,Попонеділкуй, помолися,Все буде так, як я сказав».Венера низько поклониласьІ з панотцем своїм простилась,А він її поціловав.[19] Еней прочумався, проспавсяІ голодрабців позбирав,Зо всім зібрався і уклався,І, скілько видно, почухрав.Плив-плив, плив-плив, що аж обридло,І море так йому огидло,Що бісом на його дививсь.«Коли б, – каже, – умер я в Трої,Уже б не пив сеї гіркоїІ марне так не волочивсь». Потім до берега приставшиЗ троянством голим всім своїм,На землю з човнів повстававши,Спитавсь, чи є що їсти їм?І зараз чогось попоїли,Щоб на путі не ослабіли;Пішли, куди хто запопав.Еней по берегу попхався,І сам не знав, куди слонявся,Аж гульк – і в город причвалав. В тім городі жила Дідона,А город звався Карфаген,Розумна пані і моторна,Для неї трохи сих імен:Трудяща, дуже працьовита,Весела, гарна, сановита,Бідняжка – що була вдова;По городу тогді гуляла,Коли троянців повстрічала,Такі сказала їм слова: «Відкіль такі се гольтіпаки?Чи рибу з Дону везете?Чи, може, виходці-бурлаки?Куди, прочане, ви йдете?Який вас враг сюди направив?І хто до города причалив?Яка ж ватага розбишак!»Троянці всі замурмотали,Дідоні низько в ноги пали,А вставши, їй мовляли так: «Ми всі, як бач, народ хрещений,Волочимся без талану,Ми в Трої, знаєш, порождені,Еней пустив на нас ману;Дали нам греки прочуханаІ самого Енея-панаВ три вирви вигнали відтіль;Звелів покинути нам Трою,Підмовив плавати з собою,Тепер ти знаєш, ми відкіль. Помилуй, пані благородна!Не дай загинуть головам,Будь милостива, будь незлобна,Еней спасибі скаже сам.Чи бачиш, як ми обідрались!Убрання, постоли порвались,Охляли, ніби в дощ щеня!Кожухи, свити погубилиІ з голоду в кулак трубили,Така нам лучилась пеня». Дідона гірко заридалаІ з білого свого лицяПлаточком сльози обтирала:«Коли б, – сказала, – молодцяЕнея вашого злапала,Уже б тогді весела стала,Тогді Великдень був би нам!»Тут плюсь – Еней, як будто з неба:«Ось, осьде я, коли вам треба!Дідоні поклонюся сам». Потім з Дідоною обнявшись,Поціловались гарно всмак;За рученьки біленькі взявшись,Балакали то сяк, то так.Пішли к Дідоні до господиЧерез великі переходи,Ввійшли в світлицю та й на піл;Пили на радощах сивухуІ їли сім’яну макуху,Покіль кликнули їх за стіл. Тут їли рознії потрави,І все з полив’яних мисок,І самі гарнії приправиЗ нових кленових тарілок:Свинячу голову до хрінуІ локшину на переміну,Потім з підлевою індик;На закуску куліш і кашу,Лемішку, зубці, путрю, квашуІ з маком медовий шулик. І кубками пили слив’янку,Мед, пиво, брагу, сирівець,Горілку просту і калганку,Куривсь для духу яловець.Бандура горлиці бриньчала,Сопілка зуба затинала,А дудка грала по балках;Санжарівки на скрипці грали,Кругом дівчата танцьовалиВ дробушках, в чоботах, в свитках. Сестру Дідона мала Ганну,Навсправжки дівку хоть куди,Проворну, чепурну і гарну;Приходила і ся сюдиВ червоній юпочці баєвій,В запасці гарній фаналевій,В стьонжках, в намисті і ковтках;Тут танцьовала викрутасом,І пред Енеєм вихилясомПід дудку била третяка. Еней і сам так розходився,Як на аркані жеребець,Що трохи не увередився,Пішовши з Гандзею в танець.В обох підківки забряжчали,Жижки од танців задрижали,Вистрибовавши гоцака.Еней, матню в кулак прибравшиІ не до соли примовлявши,Садив крутенько гайдука. А послі танців варенухиПо філіжанці піднесли;І молодиці-цокотухиТут баляндраси понесли;Дідона кріпко заюрила,Горщок з вареною розбила,До дуру всі тоді пили.Ввесь день весело прогулялиІ п’яні спати полягали;Енея ж ледве повели. Еней на піч забрався спати,Зарився в просо, там і ліг;А хто схотів, побрів до хати,А хто в хлівець, а хто під стіг.А деякі так так хлиснули,Що де упали – там заснули,Сопли, харчали і хропли;А добрі молодці кружали,Поки аж півні заспівали, —Що здужали, то все тягли. Дідона рано ісхопилась,Пила з похмілля сирівець;А послі гарно нарядилась,Якби в оренду на танець.Взяла кораблик бархатовий,Спідницю і карсет шовковийІ начепила ланцюжок;Червоні чоботи обула,Та і запаски не забула,А в руки з вибійки платок. Еней же, з хмелю як проспався,Із’їв солоний огірок;Потім умився і убрався,Як парубійка до дівок.Йому Дідона підослала,Що од покійника украла,Штани і пару чобіток;Сорочку і каптан з китайки,І шапку, пояс з каламайки,І чорний шовковий платок. Як одяглись, то ізійшлися,З собою стали розмовлять;Наїлися і принялися,Щоб по-вчорашньому гулять.Дідона ж тяжко сподобалаЕнея так, що і не знала,Де дітися і що робить;Точила всякії балясиІ підпускала разні ляси,Енею тілько б угодить. Дідона вигадала грище,Еней щоб веселіший був,І щоб вертівся з нею ближче,І лиха щоб свого забув:Собі очиці зав’язалаІ у панаса грати стала,Енея б тілько уловить;Еней же зараз догадався,Коло Дідони терся, м’явся,Її щоб тілько вдовольнить. Тут всяку всячину іграли,Хто як і в віщо захотів,Тут інші журавля скакали,А хто од дудочки потів,І в хрещика, і в горюдуба,Не раз доходило до чуба,Як загулялися в джгута;В хлюста, в пари, в візка ігралиІ дамки по столу совали;Чорт мав порожнього кута.[38] Щодень було у них похмілля,Пилась горілка, як вода;Щодень бенкети, мов весілля,Всі п’яні, хоть посуньсь куда.Енеєві так, як болячціАбо лихій осінній трясці,Годила пані всякий день.Були троянці п’яні, ситі,Кругом обуті і обшиті,Хоть голі прибрели, як пень. Троянці добре там курили,Дали приманку всім жінкам,По вечорницям всі ходили,Просвітку не було дівкам.Та й сам Еней-сподар і панюПідмовив паритися в баню…Уже ж було не без гріха!Бо страх вона його любила,Аж розум ввесь свій погубила,А, бачся, не була плоха. От так Еней жив у Дідони,Забув і в Рим щоб мандровать.Тут не боявся і Юнони,Пустився все бенкетовать;Дідону мав він мов за жінку,Убивши добру в неї грінку,Мутив, як на селі москаль!Бо – хрін його не взяв – моторний,Ласкавий, гарний і проворний,І гострий, як на бритві сталь.[41] Еней з Дідоною возились,Як з оселедцем сірий кіт;Ганяли, бігали, казились,Аж лився деколи і піт.Дідона ж мала раз роботу,Як з ним побігла на охоту,Та грім загнав їх в темний льох…Лихий їх зна, що там робили,Було не видно з-за могили,В льоху ж сиділи тілько вдвох.[42] Не так-то робиться все хутко,Як швидко оком ізмигнеш;Або як казку кажеш прудко,Пером в папері як писнеш.Еней в гостях прожив немало, —Що з голови його пропало,Куди його Зевес послав.Він годів зо два там просидів,А мабуть би, і більш пронидів,Якби його враг не спіткав. Колись Юпітер ненарокомЗ Олімпа глянув і на нас;І кинув в Карфагену оком,Аж там троянський мартопляс…Розсердився і розкричався,Аж цілий світ поколихався;Енея лаяв на ввесь рот:«Чи так-то, гадів син, він слуха?Убрався в патоку, мов муха,Засів, буцім в болоті чорт. Підіть гінця мені кликніте,До мене зараз щоб прийшов,Глядіть же, цупко прикрутіте,Щоб він в шиньок та не зайшов!Бо хочу я кудись послати.Ійон, ійон же, вража мати!Але Еней наш зледащів;А то Венера все свашкує,Енеєчка свого муштрує,Щоб він з ума Дідону звів». Прибіг Меркурій засапавшись,В три ряди піт з його котив;Ввесь ремінцями обв’язавшись,На голову бриль наложив;На грудях з бляхою ладунка,А ззаду з сухарями сумка,В руках нагайський малахай.В такім наряді влізши в хату,Сказав: «Готов уже я, тату,Куда ти хочеш, посилай». «Біжи лиш швидче в Карфагену,-Зевес гінцеві так сказав, —І пару розлучи скажену,Еней Дідону б забував.Нехай лиш відтіль уплітаєІ Рима строїти чухрає, —А то заліг, мов в грубі пес.Коли ж він буде йще гуляти,То дам йому себе я знати, —От так сказав, скажи, Зевес». Меркурій низько поклонився,Перед Зевесом бриль ізняв,Через поріг перевалився,До стані швидше тягу дав.Покинувши із рук нагайку,Запряг він миттю чортопхайку,Черкнув із неба, аж курить!І все кобилок поганяє,Що оглобельна аж брикає;Помчали, аж візок скрипить![48] Еней тогді купався в бразіІ на полу укрившись ліг;Йому не снилось о приказі,Як ось Меркурій в хату вбіг!Смикнув із полу, мов псяюху.«А що ти робиш, п’єш сивуху? —Зо всього горла закричав, —Ану лиш, швидче убирайся,З Дідоною не женихайся,Зевес поход тобі сказав! Чи се ж таки до діла робиш,Що й досі тута загулявсь?Та швидко і не так задробиш;Зевес не дурно похвалявсь;Получиш добру халазію,Він видавить з тебе олію,От тілько йще тут побарись.Гляди ж, сьогодня щоб убрався,Щоб нищечком відсіль укрався,Мене удруге не дождись». Еней піджав хвіст, мов собака;Мов Каїн, затрусивсь увесь;Із носа потекла кабака:Уже він знав, який Зевес.Шатнувся миттю сам із хатиСвоїх троянців позбирати;Зібравши, дав такий приказ:«Як можна швидче укладайтесь,Зо всіми клунками збирайтесь,До моря швендайте якраз!» А сам, вернувшися в будинки,Своє лахміття позбирав;Мізерії наклав дві скриньки,На човен зараз одіславІ дожидався тілько ночі,Що як Дідона зімкне очі,Щоб не прощавшись тягу дать.Хоть він за нею і журивсяІ світом цілий день нудився;Та ба! бач, треба покидать.[52] Дідона зараз одгадала,Чого сумує пан Еней,І все на ус собі мотала,Щоб умудритися і їй;З-за печі часто виглядала,Прикинувшись, буцім кунялаІ мов вона хотіла спать.Еней же думав, що вже спала,І тілько що хотів дать драла,Аж ось Дідона за чуб хвать. «Постій, прескурвий, вражий сину!Зо мною перше розплатись;От задушу, як злу личину!Ось ну лиш тільки завертись!От так за хліб, за сіль ти платиш?Ти всім, привикши насміхатись,Розпустиш славу по мені!Нагріла в пазусі гадюку,Що послі ізробила муку;Послала пуховик свині.[54] Згадай, який прийшов до мене,Що ні сорочки не було;І постолів чорт мав у тебе,В кишені ж пусто, аж гуло;Чи знав ти, що такеє гроші?Мав без матні одні холоші,І тілько слава, що в штанах;Та й те порвалось і побилось,Аж глянуть сором, так світилось;Свитина вся була в латках. Чи я ж тобі та не годила?Хіба ріжна ти захотів?Десь вража мати підкусила,Щоб хирний тут ти не сидів».Дідона гірко заридала,І з серця аж волосся рвала,І закраснілася, мов рак.Запінилась, посатаніла,Неначе дурману із’їла,Залаяла Енея так: «Поганий, мерзький, скверний, бридкий,Нікчемний, ланець, кателик!Гульвіса, пакосний, престидкий,Негідний, злодій, єретик!За кучму сю твою великуЯк дам ляща тобі я в пику,То тут тебе лизне і чорт!І очі видеру із лобаТобі, диявольська худоба,Трясешся, мов зимою хорт! Мандруй до сатани з рогами,Нехай тобі присниться біс!З твоїми сучими синами,Щоб враг побрав вас всіх, гульвіс,Щоб ні горіли, ні боліли,На чистому щоб поколіли,Щоб не оставсь ні чоловік;Щоб доброї не знали долі,Були щоб з вами злії болі,Щоб ви шаталися повік».[58] Еней від неї одступався,Поки зайшов через поріг,А далі аж не оглядався,З двора в собачу ристь побіг.Прибіг к троянцям, засапався,Обмок в поту, як би купався,Мов з торгу в школу курохват;Потім, в човен хутенько сівшиІ їхати своїм велівши,Не оглядався сам назад. Дідона тяжко зажурилась,Ввесь день ні їла, ні пила;Все тосковала, все нудилась,Кричала, плакала, ревла.То бігала, як би шалена,Стояла довго тороплена,Кусала ногті на руках;А далі сіла на порозі,Аж занудило їй, небозі,І не встояла на ногах. Сестру кликнула на пораду,Щоб горе злеє розказать,Енеєву оплакать зрадуІ льготи серцю трохи дать.«Ганнусю, рибко, душко, любко,Рятуй мене, моя голубко,Тепер пропала я навік!Енеєм кинута я, бідна,Як сама паплюга послідня,Еней злий змій – не чоловік![61] Нема у серця мого сили,Щоб я могла його забуть.Куди мні бігти? – до могили!Туди один надежний путь!Я все для його потеряла,Людей і славу занедбала;Боги! я з ним забула вас.Ох! дайте зілля мні напитись,Щоб серцю можна розлюбитись,Утихомиритись на час. Нема на світі мні покою,Не ллються сльози із очей,Для мене білий світ єсть тьмою,Там ясно тілько, де Еней.О пуцьверинку Купідоне!Любуйся, як Дідона стогне…Щоб ти маленьким був пропав!Познайте, молодиці гожі,З Енеєм бахурі всі схожі,Щоб враг зрадливих всіх побрав!»[63] Так бідна з горя говорилаДідона, жизнь свою кляла;І Ганна що їй ні робила,Ніякой ради не дала.Сама з царицей горювала,І сльози рукавом втирала,І хлипала собі в кулак.Потім Дідона мов унишкла,Звеліла, щоб і Гандзя вийшла,Щоб їй насумоватись всмак. Довгенько так посумовавши,Пішла в будинки на постіль;Подумавши там, погадавши,Проворно скочила на піл.І взявши з запічка кресалоІ клоччя в пазуху чимало,Тихенько вийшла на город.Ночною се було добоюІ самой тихою порою,Як спав хрещений ввесь народ. Стояв у неї на городіВ кострі на зиму очерет;Хоть се не по царській породі,Та де ж взять дров, коли все степ;В кострі був зложений сухенький,Як порох, був уже палкенький,Його й держали на підпал.Під ним вона огонь кресала,І в клоччі гарно розмахала,І розвела пожар чимал. Кругом костер той запаливши,Зо всей одежі роздяглась,В огонь лахміття все зложивши,Сама в огні тім простяглась.Вкруг неї полом’я палало,Покійниці не видно стало,Пішов од неї дим і чад! —Енея так вона любила,Що аж сама себе спалила,Послала душу к чорту в ад.
