Читать «Доброзичливість» онлайн - страница 2
Олександр Івахненко
«Бларінг. 3.500 населення. Повіт Кук.
«Варто б тут поїсти, як вважаєш?» Тарас глянув на Левка.
«Щось мусить бути у місті, так,»
«Подивимось,» Тарас зім'яв у долоні порожню пачку від цигарок.» Цигарок треба купити, хоч це.»
«Так.»
Селище тихо прийняло у свої обереми одиноку машину. Чоловіки у широкий крислатих капелюхах йшли по дерев'яному тротуару. Один з них ніс на плечі конське седло.
«Диви курку не переїдь, он побігла,» Застережив Левко.
«Добре, хоч не свиня, а так мене то не дивує,» Тарас цвіркнув слиною через зуби у вікно.
«Маєш рацію.»
«А ти-кулемет.» Хлопці разом засміялись.
Попереду Мустанга вже було декілька машин, переважно маленькі вантажні автомобілі з великими бамперами. Проїхали покинуту бензозаправку. Машини їхали дуже повільно. Раптом велика синя машина з сиреною на лихтарями на даху вислизнула з провулка біля заправки. У мегафон почулося. «Водій Мустанга з Нью Йорськими номерами. Звертайте у бік та негайно зупиніться. Мотор заглушити.»
«Хіба це він до нас, Тарасе?»
«Певно, що так. Скільки ти ще бачиш Мустангів з штату Нью-Йорк, чоловіче?»
Поліцейський вимкнув сирену, залишивши лихтарі, які повільно оберталися на горі патрульної машини. Довгий офіцер у чорні формі підійшов до машини. Він мав вислі вуса та окуляри.
«Добридень, ваші водійські права,» проказав він з сильною південною вимовою.
«Прошу,» Тарас простягнув пластикову картку.
«Нью-Йорк, га, звідки ви простуєте, хлопці?»
«З Великого Каньону. Подорожували по Арізоні.»
«Добре,» Поліцейський поправів на носі окуляри. «А твої?» він подивився на Левка.
«Так я не їхав,» почав той.
«Твої також, синку. Дякую… почекайте хвильку…» Він пішов поволі до своєі машини.
Тарас поглянув на Левка. Сонце вже давно прибило куряву додолу. Левко дивився просто перед собою, ще більше негадуючи каменну постать. Через декілька хвилин коса тінь від постаті поліцейського ковзнула на машину.
«Хлопці, бачите оно таверну попереду, біля дерева!»
«Так.»
«Під'їдьте туди та зупиніть машину, щоб не заважати тут на узбіччи, гаразд? В мене виникли деякі питання.»
«О.К.»
Мустанг шипів горячим двигуном, поліцейский щось промовляв у радію. Хлопці сиділи похнюпившись, дивлячись на двері таверни. Їсти вже не хотілось. В вікні промайнуло чиєсь засмагле обличчя у колпаку. Тарас подивився на Левка. Його ніс сумно виблискував.
«Ну, що зараз, Тарасе,» нарешті проказав він.
«Здається, що ми потрапили у поганий фільм про Тексас, брате,»
«Нажаль, з нашою участю,»
Поліцейский ще стояв біля своєї машини. Зараз він тримав портативний сотовий телефон біля вуха. Час від часу він простягав руку у зелені голови як зморені лошаки. Левко вишукався у холодку біля своїх черевиків. Тим часом, коп спритно обшукав Тараса.
«Ви не заперечуєте, якщо я гляну, що у машині?» він виблиснув окулярами.
Повернувся та заходився швидко нишпорити по салону машини, поглядаючи на хлопців.
