Читать «Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні» онлайн - страница 552

88

Дурново Петро Миколайович (1845–1915) — російський державний діяч, у 1905–1906 рр. міністр внутрішніх справ. Жорстоко придушував революційний рух.

89

Вітте Сергій Юлійович (1849-19)5) — російський державний діяч, граф, в 1905–1906 рр. — голова ради міністрів. Уряд, очолюваний Вітте, проводив політику гноблення національних меншостей. Автор Маніфесту 17 жовтня 1905 р. Був одним з організаторів розправи над учасниками московського повстання 1905 р,

90

… повстання в Брестському полку у Севастополі. — Під керівництвом севастопольської військової організації РСДРП в 1904 р. відбулися заворушення матросів флотської дивізії, берегових екіпажів, повстання на броненосці «Потемкин», севастопольське збройне повстання 1905 р.

91

Матюшенко Опанас Миколайович (1879–1907) — один із керівників повстання на броненосці «Потемкин» у 1905 р., унтер-офіцер Чорноморського флоту.

92

Лейтенант Шмідт — Шмідт Петро Петрович (1867–1906) — лейтенант Чорноморського флоту, керівник повстання на крейсері «Очаков» у 1905 р.

93

Микола Другий (1868–1918) — останній російський імператор (1894–1917), син Олександра III. Перебував під впливом реакційних політичних і релігійних діячів, авантюристів. За його правління Росія програла російсько-японську війну (1904–1905), з 1907 р. стала членом Антанти. В ході революції 1905–1907 рр. був змушений погодитися на створення Державної думи і проведення столипінської аграрної реформи. За його правління Росія прийшла до катастрофічного стану в першій світовій війні. Скинутий Лютневою революцією. Розстріляний за рішенням Уральської обласної ради.

94

… «ієрихонської труби»… — За біблійною легендою, стіни Ієрусалима впали від звуків труб завойовників (ієрихонських труб). Вживається в значенні: надто гучно, голосно.

95

Коли в тисяча вісімсот вісімдесят шостому році, в двадцять п'яті роковини смерті Шевченка, ми робили демонстрацію… — В «Автобиографии» Ю. Смолич писав, що за батьком, Корнелієм Івановичем, «еще со студенческой скамьи тянулась незначительная «неблагонадежность» (за участие в демонстрации по поводу 25-летия смерти Шевченко), и его назначали преподавать только в гимназии заштатных городков» (Советские писатели. Автобиографии в двух томах, т. 2, с. 369).

96

Інститут шляхетних дівчат — середній закритий навчально-виховний заклад у дореволюційній Росії для дворянських дочок (відкрився з другої половини XVIII ст.).

97

Мене взяли до інституту як сироту севастопольського героя… — В «Автобиографии» Ю. Смолич писав: «Мать моя (Олена Адамівна Смолич. — Н. І.) была преподавательницей со званием «учительницы народных школ», которое она приобрела, закончив Киевский институт благородных девиц, куда — вопреки происхождению — была принята согласно существовавшему тогда положению о бесплатном казеннокоштном обучении как дочь героя обороны Севастополя 1854–1855 годов. Это звание в третьем колене «внук героя обороны Севастополя», — предоставляло и мне с братьями и сестрами право бесплатного учения в любом (даже привилегированном) низшем, среднем и высшем учебном заведении» (Советские писатели, Автобиографии в двух томах, т. 2, с. 368–369).