Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 128
Джон Гришэм
— Дещо залишилося на човні, за цим наглядає Карліта. Правду кажучи, не знаю, що там може бути. Він не знайомий із «кротом». Ми з ним розмовляли або віч-на-віч, або по одноразових телефонах, досить обережно, щоб не залишити сліду. Але ж він юрист, чи не так? Тому існує ймовірність того, що він щось записував, робив якісь нотатки. Поки що Карліта залишається там і чекає. Або Грег повернеться, або я скажу їй, що робити далі. Однак якщо я поїду туди, то дуже ризикуватиму. — Вони можуть, дізнатися хто ви? — запитала Лейсі.
— Залежить від того, хто такі ці
— Вона вміє керувати човном? — запитав Гантер.
— Ні. Карліта не зможе навіть завести двигун і увімкнути задній хід. Та й куди вона може поїхати?
Лейсі помітила лавку і сказала:
— Я б хотіла посидіти.
Вони з Гантером сіли, брат тримав її за руку, а Кулі підкурив іще одну сигарету і спостерігав за рухом транспорту. Жодних інших пішоходів поблизу не було видно.
— Грег розповідав, що уже кілька років переховується, він мав ворогів, яких набув, коли втрапив у халепу. Думаєте, це хтось із його минулого поквитався з ним? — поцікавилась Лейсі.
Кулі випустив хмару диму.
— Сумніваюся. Ми познайомились у в’язниці. Колись я теж був адвокатом, доки мене не попросили змінити професію. Тож ми були лише хлопцями, позбавленими роботи, які відбували строк у федеральному закладі Техасу. Я почув історію про Бонна Дюбоса і казино від іншого в’язня, тож коли звільнився, то повернувся до Флориди й почав шукати докази. Це довга історія, але я знав «крота», і так усе й почалося. Зараз цей план здається мені дурною витівкою. Ви постраждали. Ваш друг загинув. Маєрс, мабуть, уже спочиває на дні океану, з цеглою, прив’язаною до тіла.
— Ви гадаєте, це Дюбос? — запитав Гантер.
— В першу чергу я запідозрюю саме його. Звісно, у Грега були вороги, але це далеке минуле. Я знаю декого з тих людей, на кого він доніс. Вони аж ніяк не організовані злочинці. Звісно, вони робили негарні вчинки, але ці люди не з тих, хто присвятив би роки пошукам Грега лише для того, щоб всадити йому кулю в голову і цим ще більше ускладнити собі життя. Кубіак, ватажок, ще й досі у в’язниці. Як тільки Грег підписав своїм іменем скаргу і тим самим створив загрозу для клану Дюбоса, він, о диво, за якийсь час безслідно зник. Ви ще досі вважаєте, що з ним розправився хтось інший?
Лейсі знизала плечами. Відповіді в неї не було.
— Чи будуть розглядати скаргу Маєрса проти судді Макдовер, якщо сторона, що поскаржилася, зникне?
Лейсі задумалась на якусь мить.
— Я не впевнена. Наскільки мені відомо, такого раніше не траплялося.
— А ти впевнена, що й далі хочеш, щоб її розглядали? — запитав Гантер.
Ані Кулі, ані Лейсі не відповіли. Кулі повільно зробив останню затяжку і недбало кинув недопалок на хідник. За інших обставин Лейсі прокоментувала б такий поганий вчинок, але зараз це не мало значення.
— Потрібно вирішити, яке у нас першочергове завдання, — сказала вона.