Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 125

Це спонукало Гантера виголосити промову, яка тривала, аж поки вони не приїхали додому. Він лаяв федеральний уряд, його роздуті розміри, незліченні установи, ні на що не здатних бюрократів і безглузду політику. Гантер пригадував свої власні спроби балотуватися в Управління з охорони навколишнього середовища, Управління з охорони праці, Службу внутрішніх доходів США і навіть у Міністерство юстиції. Проте він не наводив приклади жодних порушень, а Лейсі не запитувала. Як могли у ФБР, маючи мільйони агентів і мільярди доларів, відмовити у розслідуванні такої очевидної корупції? Людину було вбито, а ці «фе-бе-ерівці» відмовляються розслідувати злочин. Гантер був приголомшений, навіть розлючений.

Коли вони зайшли у помешкання, Гантер закинув свою сумку і дипломат у гостьову кімнату, а Лейсі запропонувала йому чаю або води. Брат попросив дієтичного лимонаду. Він не пив уже майже десять років, нестабільність, що буває замолоду, залишилась далеко позаду. Історії про його пиятику стали сімейними легендами, поки не перетворилися у кошмар. Близькі двічі змушували його проходити курс реабілітації, але безуспішно. Водіння у нетверезому стані, розлучення, банкрутство, неприємності сипалися як із мішка. Коли Гантеру виповнилося тридцять два роки, він покинув випивку і наркотики й поклався на вищі сили. Минуло вже багато років відтоді, як він цілковито відмовився від алкоголю, більш того, навіть став волонтером у реабілітаційному центрі. При цьому Гантер не соромився відверто говорити про свою колишню залежність.

Наскільки Лейсі було відомо, брат міг вільно розмовляти про будь-що. Тому, щоб відвернути його увагу від неприємних тем, вона розповіла йому про зустріч із Вілтоном Мейсом у готелі. Відтак їй довелося довго пояснювати про вбивство Сона Разко і Ейлін Мейс, суд на Джуніором тощо. Та це було не її розслідування. Усі документи цієї справи були оприлюднені. Конфіденційність тут не мала значення.

Гантер, як і більшість білих людей, вважав, що історії про невинного індіанця, який потрапив на лаву смертників, — нісенітниця. Звісно, Джуніор був винен у чомусь, інакше він би там не опинився. Між братом і сестрою спалахнула довга і запальна суперечка про систему кримінальної відповідальності. Лейсі присвятила своє життя служінню закону і розуміла, що в ньому бувають недоліки. Гантер цікавився лише нерухомістю і зароблянням грошей, усе інше його мало хвилювало. Він зізнався, що рідко читає газети, за винятком хіба що колонки про бізнес. Брат нічого не чув про два нещодавніх надзвичайно гучних виправдання за результатами ДНК експертизи у Джорджії. Одне з них стосувалося чоловіка, який відсидів двадцять дев’ять років за зґвалтування та вбивство, вчинені кимось іншим. На думку Гантера, в’язниці були заповнені через високий рівень злочинності.