Читать «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство» онлайн - страница 8

Виходячи з цих загальних міркувань, автори розділів з палеоліту, мезоліту, неоліту та енеоліту при висвітленні історії перших етапів розвитку людського суспільства в Україні обмежилися визначенням культурно-історичних спільностей та археологічних культур, не ототожнюючи їх ні з протоетносом, ні, тим більше, з окремим етносом. Витримано такий підхід і щодо загальновідомої кукутенсько-трипільської культурно-історичної спільності (трипільської культури), оскільки реальних підстав для конкретизації етнічної належності її носіїв немає.

Принципово інша ситуація має місце за доби бронзи, коли писемні джерела засвідчують появу індоєвропейських народів на арені світової історії, зокрема у циркумпонтійській (причорноморській) зоні. Застосувавши ретроспективний метод і виходячи з характеру історичних подій II тис. до н. е., автори VI розділу спробували вийти на етнічну історію населення України бронзової доби, зіставивши археологічні спільноти та культури з певними етносами чи праетносами.

Отже, в окремих випадках локальні “археологічні культури” як комплекс споріднених проявів матеріальної культури пам’яток на конкретній території могли бути пов’язані і з певними етнічними утвореннями. Але перманентна трансформація матеріальної культури, зумовлена як зміною навколишнього середовища, так і закономірностями внутрішнього розвитку самої матеріальної культури, а також значні міграційні процеси, що відбувалися протягом усього висвітлюваного періоду, ускладнюють остаточне визначення етнічних виявів щодо археологічних комплексів. Це певною мірою збіднює мозаїку етнічних процесів, особливо у кам’яну добу.

Відтворюючи історію населення наступних періодів, автори намагались якомога детальніше простежити етнічні аспекти розвитку, виділяючи для доби бронзи балто-слов’янську, індоіранську, фракійську та фінно-угорську етнічні спільності. Подальші розробки цих складних питань — за майбутнім.

Сучасна наука має відносно досконалі методи реконструкції економіки та соціального устрою первісного суспільства, загальні принципи якої на базі археологічних джерел передбачають діалектичну взаємодію двох чинників — природи і суспільства. Реалізація такого постулату на практиці потребує, як мінімум, комплексного дослідження як археологічних пам’яток, так і природного середовища часу їхнього існування, що не завжди можливо. І все ж таки ще з 30-х років у практику археологічних досліджень була впроваджена методика розкопок пам’яток широкими площами, яка дала змогу зібрати значну кількість археологічних та інших матеріалів, на базі яких, використовуючи сучасні комплексні методики суспільних та природничих наук, виконано цікаві палеоекономічні, палеодемографічні та палеосоціологічні реконструкції.