Читать «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство» онлайн - страница 5
Колектив авторів
При цьому треба мати на увазі, що культуро- й етногенез стародавнього населення України відзначався складністю і багатогранністю. Східний слов’янин, а відтак і українець — не одвічна біологічна й етноісторична данність, а результат тривалої еволюції людського життя на землях України, спадкоємець багатьох попередніх народів.
Викладена вище концепція перегукується з ідеями відомого дослідника слов’янського та українського етногенезу В. П. Петрова. Він справедливо вважав, що історичний процес не завжди є простим, нічим неопосередкованим розвитком або незмінним, завжди тотожним собі біологічним відтворенням поколінь. «Коли ми кажемо, — наголошував він у праці «Походження українського народу», — що є автохтонами на нашій землі, що живемо на ній не від VI ст. по Різдву, а ще від III тис. перед Різдвом, ми повинні зважати, що між нами і людністю неолітичної України лежить кілька перейдених нашими предками епох, кілька етапів етнічних деформацій... Наша автохтонність не була плодом і наслідком лише самої біологічної зміни й біологічного відтворення поколінь, що в русі часу, протягом тисячоліть послідовно заступали одне одного... В громах і бурях знищень, у бурхливих зламах творився український народ, що став таким, яким ми його знаємо нині».
Пропоноване видання складається з трьох томів, на сторінках яких відтворюється історичний розвиток стародавніх суспільств від найдавніших епох до часів Київської Русі включно.
У першому томі висвітлюється історія населення сучасної території України від появи тут близько 1 млн років тому первісної людини до кінця бронзового віку (початок І тис. до н. е.). Другий том присвячений історії кіммерійців, скіфів, сарматів та інших племен, що населяли Україну в І тис. до н. е., а також античним містам-державам Північного Причорномор’я, які впродовж VII ст. до н. е. — перших століть н. е. жили і розвивалися у тісній взаємодії з корінним населенням території України. Третій том тематично охоплює історію слов’ян і Київської Русі, обіймаючи хронологічно період від рубежу н. е. до середини XIII ст.
Передмова до першого тому
Праісторія — колиска людства. Можна без перебільшення твердити, що майже всі надбання сучасної цивілізації в тій чи іншій (навіть у зародковій) формі було закладено у глибині віків.
У першому томі “Давньої історії України” висвітлюється історичний процес від початку заселення людиною теренів сучасної України до кінця бронзового віку. Цей період налічує близько 1 млн років і завершується рубежем II—І тисячоліть до н. е.
Незважаючи на кліматичні катаклізми упродовж первісної епохи, на значній території України завжди існували умови, придатні для проживання людини. Ліси і степи, розгалужена гідрологічна система з багатими сировинними ресурсами приваблювали первісних мисливців, рибалок та збирачів.
Сприятливі природні умови стимулювали досить раннє виникнення на цих землях скотарства та землеробства, формування відносно усталених господарських систем. Практично з часів Трипілля (IV тис. до н. е.) тут склалася розвинута система землеробства. Ще раніше на південних степових просторах зароджуються й розвиваються різні форми скотарства. Саме ці пріоритетні напрями життєдіяльності давнього населення українських земель справили визначальний вплив на його світоглядні уявлення, стали базою ідеології та міфотворчості.
