Читать «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство» онлайн - страница 407

СА — Советская археология

САИ — Свод археологических источников

СЭПИ — Свод этнографических понятий и терминов

ТКИЧП — Труды комиссии по изучению четвертичного периода

УБЖ — Український ботанічний журнал

AR — Archeologicke Rozhledy (Praha)

ESA — Eurasia septentrionalis antiqua

JIES — The journal of Indo-Europea Studies

SCIV — Studii si cercetari de istorie veche

Примечания

1

Відповідно до основного історичного змісту — появи людини — четвертинний період ще називають антропогеном (від давньогрецьких слів “антропос” — людина та “генос” — походження).

2

У подальшому викладі ця схема використовується паралельно з альпійською.

3

Веклич М. Ф. Стратиграфия лессовой формации Украины и соседних стран. — К., 1968.

4

Назви епох походять від місцезнаходжень кам’яних знарядь праці, притаманних цим епохам (Олдувайська ущелина в Східній Африці, містечко Сент-Ашель та грот Мустьє у Франції). В західноєвропейській археологічній літературі раніше виділялась шельська, або абевільська, епоха, котра згодом злилася з ашельською як її початкова стадія.

5

Також названі за місцезнаходженнями у Франції.

6

Археология Украинской ССР: В 3 т. — К., 1985. — Т. 1. — С. 12—83.

7

Нещодавно в Криму поблизу Ялти відкрито кілька місцезнаходжень (Гаспра, Артек) з кам’яними виробами, типовими для олдувайської епохи, — так званими чоперами, але геологічний вік їх за браком даних лишається нез’ясованим.

8

Назви походять від стратотипових четвертинних відкладів поблизу однойменних населених пунктів в Україні.

9

Мензбир М. Л. Очерки истории фауны Европейской части СССР. — М.; Л., 1934. — С. 158—159.

10

Залишки найдавніших гомінід знайдені в Східній Африці. Розкопками англійського дослідника Льюїса Лікі в Олдувайській ущелині в Танзанії в шарах вулканічних туфів та глини, вік яких сягає 1,8 млн років, разом з кістками викопних приматів — австралопітеків — були знайдені рештки істоти іншої, більш фізично розвинутої формації. Останній було надано назву Homo habilis (лат. — “людина уміла”), оскільки її кістки супроводжувалися примітивними знаряддями праці і кістками забитих тварин. У подальшому такі ж знаряддя і кісткові рештки Homo habilis були виявлені і в інших місцях Східної Африки.

Олдувайський Homo habilis являв собою прямоходячу, двоногу істоту, зростом 122—140 см й об’ємом мозку 657 см³, тобто більшим, ніж у австралопітеків (у середньому 522 см³), від яких він походив, але меншим, ніж у людини ашельської епохи.

11

Інша назва — кроманьйонці (від знахідки в печері Кроманьйон у Франції).

12

Останні розкопки у Старосіллі начебто підтверджують думку С. М. Бібікова про середньовічний час поховання дитини в гроті (Маркс Э. Э., Демиденко Ю. Э., Усик В. И. Новые раскопки в Староселье // Археологический альманах. — Донецк, 1994. — № 3. — С. 121—133).

13

Гладилин В. Н. Проблемы раннего палеолита Восточной Европы. — К., 1976. — С. 128—151.

14

Гладилин В. Н., Ситливый В. И. Ашель Центральной Европы. — К., 1990. — С. 25—38.