Читать «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство» онлайн - страница 386
Колектив авторів
1 — Василівка; 2 — Троїцьке, курган 4, поховання 21; 3 — Садове
Як домашні жертовники використовувалися і власне вогнища, під якими на селищах Пустинка, Долинське, Круг, Волинцеве, Чикалівка, Іллічівка та інших було виявлено вотивні посудинки, прясла, глиняні ложки, зернотерки тощо. Наведені факти засвідчують насиченість духовного життя племен бронзової доби.
Коло культових предметів досить різноманітне як за формою, так і за матеріалом, з якого виготовлені. Вони включають і витвори мистецтва: антропоморфні стели, менгіри, дрібну пластику, речі, оздоблені складними малюнками, загадковими знаками, прикраси тощо. Серед численних форм посуду, призначеного для зберігання сипучих речовин, вжитку та готування їжі, трапляються окремі, які використовувалися переважно у культовій практиці. Найяскравіші зразки культового посуду походять з ареалу розселення індоіранських племен у степовій зоні України, що цілком відповідає свідченням писемних джерел та етнографічним даним. Так, чаша була одним із трьох-чотирьох предметів, спущених богами іраномовних скіфів на землю людям, і стала становою ознакою духовних осіб. У ній зберігався священний напій індоіранців сома (хаома), вичавлений за допомогою ступки та песта з м’якоті мухомора.
На початку II тис. до н. е. типовим різновидом ритуального посуду були так звані курушки, якими користувалися, зокрема, для обкурювання поховальних споруд. Курушки складалися із чаші з відділенням для пахощів та хрестоподібної, круглої чи квадратної ніжки піддона. Їхня зовнішня поверхня вкривалася пишним орнаментом. Окремі елементи останнього підфарбовувалися вохрою. Використання вохри у декорі є важливим показником належності посудини до розряду культових. Пізніше серед культового посуду переважають півсферичні чаші з фігурними виступами з одного боку та амфорки, з наскрізно проколотими вушками. Такі чаші та амфорки виготовлялися не лише з глини, а й з дерева та необпаленої остеокерамічної маси. Посудини з остеокерамічної маси призначалися виключно для обрядових дій, оскільки їхнє утилітарне використання було неможливим унаслідок крихкої структури. Фактично таким чином створювався образ, муляж, посуду у натуральну величину.
За доби пізньої бронзи набір культового посуду помітно розширився за рахунок металевих зразків. Вельми ефектний вигляд має золота дворучна чаша із Крижовліна Одеської області, що повторює зразки ювелірного мистецтва Мікенської Греції. Можна припустити, що нею користувалися в особливо урочистих церемоніях. Бронзова чаша виявлена в одному з курганів Луганщини і є виробом місцевих майстрів. М. М. Чередниченко звернув увагу на схожість авестійського жертовника атеш-гах у формі металевої посудини з клепаними казанами доби пізньої бронзи, переважна більшість яких походить із теренів України. Звичайно ж, великі бронзові казани використовувалися не лише у культових, а й у суто утилітарних цілях.
