Читать «Діти капітана Ґранта» онлайн - страница 82

– Бандити! – з відчаєм у голосі мовив Гленарван. – Вони переб’ють команду та захоплять «Дункан»!

– Ми повинні дістатись узбережжя раніше за негідників! – вигукнув Паганель.

– Але як же переправитися на той бік Снові? – спитав Вілсон.

– Лише тим самим шляхом, що й каторжники, – відповів Гленарван. – Вони прямують до Кемплпірського мосту – підемо туди й ми. Малреді доведеться нести, час від часу змінюючи один одного. Не можна ж дозволити цим мерзотникам перерізати команду!

– Сер, – звернувся до Гленарвана Джон Манґлс, – перше ніж зважитися на такий крок, варто все ж заздалегідь розвідати, що діється на мосту. Я беру це на свої плечі.

– Я готовий піти з вами, Джоне, – заявив Паганель.

Добре озброєні, з невеликим запасом провізії, обидва за годину вже були в дорозі.

На них чекали цілий день, та тільки пізно вночі Вілсон, який саме вартував, сповістив про те, що Паганель і капітан повертаються. Гленарван вибіг їм назустріч.

– Цю споруду з ліан важко назвати мостом, – утомлено промовив Джон Манґлс, – але каторжники дійсно переправилися через нього. Проте…

– …після переправи вони спалили його вщент! – закінчив Паганель.

15

Іден

Назавтра, 16 січня, Гленарван і Джон Манґлс вирушили до річки. Снові, як і раніше, залишалася непокірною, але треба було за будь-яку ціну знайти вихід і організувати переправу.

Молодий капітан почав споруджувати з кори камедних дерев щось подібне до індіанської піроги. Опівдні 18 січня капітан і Вілсон зважилися випробувати суденце, але щойно бистрина підхопила пірогу, як вона перекинулася догори дном і обидва мало не поплатилися життям за свою відчайдушну спробу.

Так минав день за днем, усі спроби перейти річку провалилися, і здавалося, не лишилося жодної надії врятувати «Дункан». Проте вранці 21 січня Паганель повідомив Гленарвана про те, що рівень води в Снові за ніч різко впав.

– Яка різниця! – сумно озвався той. – Усе одно надто пізно!

– Послухайте, сер, що я вам скажу, – почав Джон Манґлс. – Я чудово знаю Тома Остіна. Він, поза сумнівом, виконає ваш наказ і, тільки-но це буде можливо, вийде в море. Утім, ми не знаємо напевне, чи завершиться ремонт яхти до того, як Бен Джойс з’явиться в Мельбурні, і тому мусимо дістатися затоки Туфолда. Зараз ми всього за тридцять п’ять миль від Делегіта. Не може бути, щоб там не знайшлося хоча б якихось засобів пересування. Може статися так, що ми з’явимося саме вчасно.