Читать «Дізнавач» онлайн - страница 12

— Ось хто позначив. Я стежив за кожним, щоб такого не сталося. І кожного Довид з-під носа крав. Хто саме різав Гришка і Вовку — не знаю. Довид не зізнається. А Йосипа — Зусель його поганий й різав. Йоську на честь товариша Сталіна назвали. І Довид чудово це знав. Я спеціально сказав йому, щоб не надумав молодшенького чіпати з єврейськими намірами. Ні, гад, і Йоську зіпсував. Без Белки не обійшлося. Вона цілком під його впливом. Але нехай. Різані-нерізані, аби були здорові. Німці, думаю, не полізуть. А більше я нікого не боюся. І німців не боюся. Бив я їх, Мишко, ти ж знаєш, як бив! І на честь того, що побив-таки, я своїх хлопців і зробив. І ще нароблю. Ми з Белкою вирішили не зупинятися. А за Довидом стежити треба пильніше. І Белці пістон уставити, щоб не розводила релігію. Ну, тепер що ж.

Але я бачив, що і сам Євсей усерйоз не проти довидової мракобісівської процедури. Так, з людей важко щось вибити, особливо звичаї і забобони, якщо ті процвітали в народі століттями. Хоч націоналізм, хоч будь-що інше. Люди виховуються важко і не одразу.

У такій м’якій обстановці наблизилися до вечері.

Сіли за стіл. Діти довкола бігають, їсти похапали, граються, галасують.

Вечеряємо.

Розливаю по чарці, по другій.

Євсей п’є нарівні зі мною.

Довид — ані краплі. Керує дітьми, щоб якось утихомирити потихеньку.

Потім не витримав, каже з виделкою в руці, на півдорозі застряг шматок, видно, думка підперла:

— За царизму єврей не пив. Він був Єврей з великої літери. На Єврея дивилися у сто разів більше. Він тільки тим і міг виокремитися, що не пив. Завжди тверезий. Це йому плюс ставили. За все інше — звичайно, мінус. Аякже. Мі-і-і-нус. Для Єврея спеціально закони робили. Туди не пускати, сюди не ставити. А за радянської влади всі стали з маленької — і росіяни, і євреї. І за радянської влади він став, як усі. І туди, і сюди. От єврей і п’є. А що — як і всі. Так і він. І плюса у нього не залишилося жодного. Ані однісінького. Суцільні мінуси.

Євсей у ту хвилину наливав, і рука його здригнулася. Він крадькома подивився на дітей. Ті завмерли — прислухалися.

Євсей налиту чарку взяв, випив показово, і каже тестеві:

— Ви б дітей посоромилися, Довиде Сергійовичу. Такі слова промовляти при них.

Белка замахала руками на обох — і на старого, і на чоловіка:

— Ну ви розходилися! Їжте спокійненько. Зараз дітей треба спати укладати, а ви розкричалися. — Цитьнула на хлопців: — Ану гешвінда шлафн, бешкетники! Розкладайте матраци!

Для дітей гра — розкачувати матраци на долівці, стелитися, місцями мінятися до посиніння. Мати. Яких ще треба пояснень? Мати знає, як утішити своє дитя.

Довид Срулевич теж підключився, тягає подушки, перекладає. Бере участь.

Белка потихеньку тицьнула нам недопиту пляшку, дечого зі столу.

Шепнула:

— Ідіть, ідіть надвір. На колодках доп’єте. Повітрям подихаєте.

Коротше, я приступив.

Виявилося, Євсею прізвище Табачник знайоме. Я до того ж питав не за прізвищем, а, між іншим, описав старого. Точно описав. Якщо знаєш, не сплутаєш. Євсей мені прізвище сходу назвав.