Читать «Дівчина, що гралася з вогнем» онлайн - страница 369
Стіґ Ларссон
Вона кивнула.
— Розкажи.
— Я приховувала від тебе. І від Мікаеля. А головне, від редакції.
— Приховувала?
Вона обернулася до чоловіка і розповіла йому, що її запросили працювати головним редактором до «Свенська морґонпостен». Ґреґер Бекман здивовано скинув бровами.
— Не розумію, чому ти про це не розповідала, — сказав він. — Це ж для тебе просто здорово! Подарунок долі!
— Напевно, тому, що я почуваю себе зрадницею.
— Мікаель зрозуміє. Для кожної людини колись настає час зробити наступний крок. І тепер цей час настав для тебе.
— Я знаю.
— Ти справді вже вирішила?
— Так, я вирішила. Але в мене забракло духу розповісти кому-небудь про це. І потім, у мене таке відчуття, що я йду у найневідповідніший момент.
Він міцніше пригорнув дружину.
Драґан Арманський потер очі і виглянув у вікно. За вікном реабілітаційного центру в Ерставікені стояла пітьма.
— Треба зателефонувати інспекторові Бубланськи, — сказав він.
— Ні, — заперечив Хольгер Пальмґрен. — Ні Бубланськи, ні взагалі хто б то не був з людей, наділених владою, жодного разу і пальцем для неї не ворухнув. Тож залиште її самостійно розбиратися зі своїми справами.
Арманський уважно подивився на колишнього опікуна Саландер. Він усе ще був під враженням дивовижних змін на краще, які відбулися в стані Пальмґрена з часу їх останньої зустрічі в різдвяні свята. Мова його так само залишалася невиразною, зате очі ожили і заблищали по-новому. Крім того, у Пальмґрена з’явилася злість, якої Арманський раніше ніколи за ним не помічав. Цього вечора адвокат розповів йому в деталях усю історію, яку відновив Блумквіст, і Арманський жахнувся.
— Вона ж спробує вбити свого батька!
— Можливо, — спокійно погодився Пальмґрен.
— Чи, навпаки, Залаченко уб’є її.
— І це можливо.
— А ми будемо тут спокійно чекати?
— Драґане! Ви добра людина, але що там зробить чи не зробить Лісбет Саландер і залишиться вона жива чи помре — це не ваше діло.
Пальмґрен розвів руками. До нього раптом повернулася давно втрачена координація рухів. Здавалося, ніби драматичні події останніх тижнів вдихнули в нього нові сили.
— Я ніколи не почував симпатії до людей, які вирішують усе самі без суду і слідства. Але з другого боку, я не зустрічав жодної людини, у якої було б для цього стільки підстав, як у неї. У її випадку це веління долі, так судив фатум задовго до того, як вона народилася. Нам з вами залишається тільки вирішити, як ми зустрінемо Лісбет, якщо вона повернеться.
Арманський засмучено зітхнув і покосився на старого адвоката.
— А якщо наступні десять років вона проведе в «Хінсеберзі», то вона сама зробила цей вибір. Я ж як і раніше залишуся її другом.
— Я ніколи не підозрював раніше, що у вас такий лібертаріанський погляд на життя.
— Раніше в мене його не було, — сказав Хольгер Пальмґрен.
Міріам Ву лежала в ліжку, втупившись очима у стелю. Поряд з нею горів нічник, тихо грало радіо. Передавали
