Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 118

— Спершу невеличкий вступ. Послухай, ти ледача Спляча Королівно. Ми прийшли утрьох, щоб сказати тобі, що не збираємося чекати на тебе без кінця. Ти хотіла музику, ми її принесли. За тяжко зароблені гроші купили тобі те, що тобі подобається. А тепер ти зроби щось для нас! Тим більше, що мені здається, наче ми бачимося востаннє!

І натиснула на кнопку. Залунали перші звуки. Клаудія стиснула кулаки й навіть не відчувала болю, бо нігті вп’ялися їй у долоні. Зоська склала руки, неначе молилася. Агата тремтіла, мовби саме тепер тіло й душа дівчини з її сновидінь мали об’єднатися й зникнути назавжди з її життя.

«Нам тебе бракуватиме, — подумала вона. — Але повернися, прокинься нарешті!» Підійшла до Магди й узяла її за руку.

— Тут немає принца, мусиш прокинутися тільки заради нас, — тихо мовила вона.

— Дивіться! — вигукнула зненацька Клаудія. — Дивіться!

Вона стояла, роззявивши рота й показуючи на ліву руку Магди.

— Вона рухається! Ворухнула пальцем! Боже мій, вона справді ним ворухнула!

Агата й Зося підбігли й схилилися над долонею. Палець справді рухався.

— Браво, сестро! Ти молодчага. Коли встанеш, підеш з нами до «Променаду» на морозиво. Наразі це лише мізинець, але початок уже є. Біжіть по її батька!

Клаудія помчала до вітальні. За мить повернулася з Магдиним татом. Лунала друга пісня, а Магда, щоправда, трохи незграбно, але намагалася ворушити пальцем.

— Магдо, донечко, ти чуєш мене? Що тут сталося? — чоловік був явно приголомшений. — Магдо, якщо можеш, зупинися й не воруши пальцем.

Палець зупинився.

Побачивши це, дівчата несамовито заверещали, почали стрибати й обійматися. Вони верещали, мов божевільні, не звертаючи уваги на батька, який спантеличено дивився на доньчину руку.

— Як ви це зробили? — запитав він, силкуючись угамувати сльози.

— Це не ми. Це вона. Магда хоче повернутися.

Агата незграбно пояснювала, а чоловік не зводив погляду з доньчиної руки. То брав її й цілував, то клав на ліжко.

— Залишіться тут, я мушу подзвонити! — і він вибіг з кімнати.

— Це сталося! — зітхнула Агата. Підійшла до Магди й погладила її по голові. — Спасибі, ти врятувала нашу честь!

— Мабуть, я стану медсестрою, — побожно прошепотіла Клаудія.

— Здуріла?! — обурилася Зоська. — Стань лікарем. Замість мене, — додала вона. Абсурдність цієї пропозиції розсмішила дівчат до знемоги.

— Гаразд, ходімо. Будь чемною, принцесо! — сказала Агата й поцілувала Магдине чоло, а решта дівчат зробила те саме. — А якщо хтось тебе скривдить, збирай лахи й приходь на той бік вулиці. У мене завжди знайдеться для тебе місце.

Коли повернувся Магдин батько, дівчата були готові до виходу.

— Ну, стара, респект! — сказала Клаудія, коли вони опинилися за ворітьми. Потиснули з Агатою руки. — Навіть не знаю, що сказати. Ти мене вразила.

Агата лише стенула плечима.

— Бо він мене роздратував. Ми собі жили вимотуємо, а він: «Це нелогічно!»

— У медицині не все буває логічним. Іноді батьки розповідають удома про різні випадки, коли людина така хвора, що коли вірити лікарям, то вже й жити не повинна, але все-таки живе й часом навіть долає невиліковну хворобу, — сказала Зося.