Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 117

Малгожата Гутовська-Адамчик

Зоська й Клаудія стояли, неначе вражені громом. Вони не сподівалися такого прийому, були здивовані й обурені, проте знаючи Агату, боялися сказати бодай слово.

— Ви нас проганяєте? — спитала вона, насупившись.

— Що ж, якщо ти так це називаєш…

— Якби я опинилася у вашій ситуації, то хапалася б за кожну соломинку.

— Дитино, це прекрасно, що в тобі стільки завзяття, але це нелогічно.

— Може й так! — Агата кивнула, мовби погоджуючись із його розважаннями. — Може, мені бракує логіки, але ж тут не про логіку йдеться, правда? А передусім про те, щоб Магда нарешті прокинулася. Ми всі цього хочемо, і яка різниця, чи доможемося цього з допомогою логіки чи всупереч їй. Мені начхати на логіку, начхати на те, що двічі по два — чотири, бо людина — це не математичний приклад. Людина — це загадка. Як ви поясните факт, що вона багато разів мені снилася? Причому перш ніж ви тут оселилися? Що я знала її раніше, ніж учителька вибрала нас для цього завдання? Можете сміятися, будь ласка, жодна розумна людина в таке не повірить. Мабуть, ми троє нерозумні, бо ми віримо. Ми полюбили її й хочемо, щоб вона стала нашою подругою. Це теж нелогічно, правда? Звичайно, адже вона нас не знає, не знає про нас нічого, а ми нічого не знаємо про неї. Хіба можна когось такого любити? Але так сталося. І знаєте, що? Відбулося ще багато інших речей. Ця дівчина, Клаудія, жива лише завдяки Магді. Це логічно? Якісь дві ненормальні врятували їй життя, а разом з тим і свої власні, там видно буде. Я… Зрештою, не розповідатиму про себе, скажу лише, що вона робить речі, яких ніхто не сподівався, вона пробуджує в людях бажання жити. Яким чином? Адже вона нічого не каже й не робить. Лежить собі непорушно на ліжку. Це логічно? Власне, можна сказати, що її взагалі немає. Але для нас вона є, існує, вона жива. Ось, чому ми поїхали й купили цей диск. І повірте, це аж ніяк не мій улюблений гурт! Це Магда була його фанкою. Їй неймовірно нудно слухати Баха чи що ви там ще їй ставите. Вона хоче повернутися, але треба дати їй шанс! Може, цього не станеться нині чи завтра, але я переконана, що так буде. Ми троє дуже в це віримо. Бо це неправда, що ми прийшли сюди за кару. Може, так було спочатку, але не тепер, тому ви мусите нас впустити, бо я знаю, що вона на нас чекає!

Магдин батько стояв приголомшений. Він явно не сподівався такої тиради. Ніхто не сподівався, навіть сама Агата. І невідомо, чи вона зрештою переконала його, чи він вирішив, що коли впустить дівчат, то цей цирк скінчиться швидше, бо вже не сперечаючись із цією шаленою дівчиною, промовив:

— П’ятнадцять хвилин. Цього досить?

— Звичайно.

За кілька хвилин до вітальні ввійшов реабілітолог.

— Можна? — запитала Агата.

— Будь ласка, — Магдин батько показав рукою нагору.

Агата відкрила диск і вклала його до музичного центру.