Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 109

Малгожата Гутовська-Адамчик

Коли Агата знову перевела погляд на сходи, Попелюшки там більше не було.

— Чому знову тобі?! — набурмосилася Клаудія.

— Звідки я знаю? Вона просто мені снилася, — знизала плечима Агата. — Не вірите — ваша справа.

— Вона завжди снилася лише їй, — сухо мовила Зося. — Зрештою, я прохала її подати нам якийсь знак.

— Не верзи дурниць! — прошепотіла Клаудія, і переляк в її голосі змішався із захопленням. — Отак просто? Ти сказала: «Дай нам знак», і вона відразу наснилася Агаті? У такі казочки навіть я не вірю.

Зоська проігнорувала її сумніви.

«Багато в світі є, Гораціо, мій друже, що й не насниться нашим мудрецям», — патетично продекламувала вона.

— А як саме вона тобі наснилася? Розкажи!

Агата докладно переповіла свій короткий сон.

— Музика… Музика… Звуки. Читання — це доволі одноманітно, може, їй нудно? Може, вона таким чином просить нас про музику? — ризикнула Зоська.

— Мабуть, їй щось там ставлять? Бо в кімнаті стоїть музичний центр.

— Навіть, якщо й ставлять, то я ладна присягнутися, що це або класика, або музика для релаксації, — заявила Агата.

— Музика… Цікаво, що вона любила? — замислилася Клаудія.

— Мабуть, ти хотіла сказати «любить»?

— Звичайно. Пробач.

— А це що за делегація?

Магдина мама давно вже не бачила їх утрьох. Вона трохи засмутилася, бо вирішила, що дівчата прийшли попрощатися. Пані Аліція встигла їх полюбити, а кожна розлука — болісна річ. Жінка була переконана, що Магді теж буде прикро.

— Класна керівничка сказала, що ви хочете від нас відмовитися, — почала Агата.

— Ну… Я ж не можу розпоряджатися вашим часом.

— Тому ми прийшли сказати вам, що нікому Магду не віддамо! — Клаудія вихопилася як з кілочка, хоча дівчата заздалегідь домовилися, що Зося висловиться від імені всіх. — Скільки б це не тривало!

У її словах була така кумедна затятість, що пані Аліція мимоволі усміхнулася крізь сльози.

— Ми прийшли нині всі разом не для того, щоб сваритися, — пояснювала Зося, — а щоб запитати про Магду. У нашому віці часто слухають музику, у кожного є улюблені гурти. Може, ви знаєте, яка музика подобалася Магді?

— Мені соромно зізнатися, але я не знаю…

— Як і всі батьки. Усі тільки й кажуть, що це жахливе виття. Про решту — ні мур-мур, — кисло прокоментувала Агата.

— Але в мене виникла ідея. Нагорі Магдина кімната. Вона досі не облаштована, бо нам хотілося, щоб вона зробила це сама. Там стоять її речі, перевезені з нашої старої квартири, і диски теж. Якщо хочете в них пошукати… — і жінка жестом запросила їх нагору.

— Клаудіє, ти йдеш читати, а ми — до Магдиної кімнати! — розпорядилася Агата, і вони із Зоською подалися сходами догори, сподіваючись, що побачене їх не розчарує.

— Пішли собі, — зітхнула Клаудія. — Ти й не здогадуєшся, що вони там саме нишпорять у твоїх речах. Не знаю, що б я зробила, якби довідалася, наче хтось рився в моєму мотлохові. У кожного є якісь таємниці, еге ж? Цікаво, що вони там знайдуть? Я маю на увазі музику, не переживай! Вони ж не обшук там влаштували. Агата лише сказала: «Сподіваюся, що Магда не фанатіє від якоїсь відстійної групи!»