Читать «Голодомор – це і український Голокост, або «Геть від Москви», допоки та геноцидонебезпечна. Полемічні нюанси в статтях С. Кульчицького про Голодомор.» онлайн - страница 5

Благодушний висновок С. Кульчицького про непричетність росіян до Голодомору, намагання їх обілити відображає типовий стереотип радянської людини, «вихованої» геноцидами в любові до «старшого брата», і є наслідком цих геноцидів, зокрема постійного духовного. Об’єктивно ж росіяни і в радянські часи залишались рушійною силою — «руками», якими імперська влада здійснювала своє правління, захист імперії, завоювання нових територій і підкорення поневолених народів. Участь в їхніх загарбницьких і геноцидних діях представників раніше підкорених народів, зокрема українців, загальної картини не змінює, бо ті були або вже асимільованими, або присилуваними. Виняткову роль російського народу як стрижня СРСР відзначав і Й. Сталін, наприклад, в заздравній промові на банкеті з нагоди перемоги над Німеччиною. Екс-президент Росії В. Путін нещодавно теж нагадав світові про винятковість росіян як народу- переможця, який міг би перемогти фашистів і без допомоги своїх соратників по зброї, зокрема українців. Про самооцінку росіян як перших серед інших народів СРСР свідчить і їх месіансько-окупантська манера поведінки, зокрема неповага, і навіть зневага, до мови і культури тих народів, на території яких вони розпорошувались як представники влади у стратегічних місцях та як нові колоністи на найкращих ділянках території: узбережжях морів і річок, курортних зонах, центрах міст тощо.