Читать «Галапагос (журнальний варіант)» онлайн - страница 30

Я вже давав своє тлумачення причини тієї манії, з якою тоді навчали машини та прилади робити все за людей — таки справді все. Просто хочу додати, що мій батько, письменник-фантаст, видав колись роман про чоловіка, з якого всі насміхалися: він, бачте, створював роботів-спортсменів. Його гравець у гольф щоразу влучав у ямку, робот-баскетболіст казна-звідки попадав у кошик, тенісист завжди вигравав із подачі очко і таке інше.

Спочатку люди не бачили в тих роботах ніякої користі, і дружина винахідника покинула його, — так, до речі, було і з моїм батьком, — а діти намагалися здати його до божевільні. Та раптом чоловік сповістив газети, що його роботи можуть рекламувати автомобілі, пиво, леза, годинники, парфуми — будь-що. Він розбагатів, як писав мій батько, бо багато спортсменів прагнули бути точнісінько такими, як ті роботи.

І не питайте мене чому.

15

Тим часом Ендрю Макінтош сидів у кімнаті своєї сліпої дочки й чекав на телефонний дзвінок, який мав принести йому добрі вісті. Вже потім він хотів поділитися тими вістями з подружжям Хірогуті. Макінтош пристойно володів іспанською і цілих півдня розмовляв по телефону то з власним офісом на острові Манхеттен, то з переляканими еквадорцями — фінансистами та урядовцями. Він залагоджував свої справи в доччиній кімнаті, бо хотів, щоб вона чула його розмови. Вони були дуже близькі між собою. Селіна не знала матері — та померла під час пологів.

Я думаю тепер про Селіну з її невидющими зеленими очима як про один з експериментів природи — адже вона успадкувала свою сліпоту й мала передати її далі. Тоді, в Гуаякілі, вона мала вісімнадцять років, і найкраща дітородна пора в неї була попереду, їй сповниться лише двадцять вісім, коли Мері Хепберн запропонує їй узяти участь у недозволених капітаном експериментах з його спермою. Селіна відмовиться. Та якби вона вбачала хоч якісь переваги в сліпоті, то, мабуть, спробувала б передати її далі.

Слухаючи в Гуаякілі, як її соціопат-батько все накручує телефон та облагоджує свої дільця, юна Селіна й не здогадувалася, що їй судилося спаруватися з Хісако Хірогуті, яка саме була через два номери від неї, й виховувати пухнасту дитину.

У Гуаякілі вона була спарована з власним батьком, який, здавалося їй, володіє цілою планетою й може робити що завгодно, коли завгодно і де завгодно. Великий мозок Селіни підказував їй, що життя її мине безпечно й весело, мине всередині своєрідної електромагнітної бульбашки, створеної її невгамовним батьком, і він захищатиме свою доньку й після смерті — навіть коли настане його черга потрапити до голубого тунелю, що веде до потойбічного життя.

Щоб не забути: на Санта-Росалії сліпота давала Селіні одну перевагу над рештою колоністів — перевагу, яка вельми тішила її, але яку, на жаль, не варто було передавати наступним поколінням: більше, ніж будь- сто на острові, дівчина мала право мацати хутро на шкірі маленької Акіко.