Читать «Галапагос (журнальний варіант)» онлайн - страница 29

— Я тоді випадково виявила, що «Мандаракс» може таке, про що ти чомусь забув мені сказати, — вела далі Хісако. — Хочеш знати, що саме?

— Ні, не хочу, — відказав Дзендзі.

Тепер брехати була його черга.

— «Мандаракс», виявляється, прекрасно навчає мистецтва аранжувати квіти. — Саме цим завжди пишалася Хісако.

Та її почуття власної гідності було глибоко вражене: ця маленька чорна коробка вміє не лише навчати того самого, що й вона, Хісако, а робить це на тисячі різних мов.

— Я збирався розповісти тобі про це. Мав розповісти, — відповів Дзендзі.

Це була ще одна брехня, а те, як Хісако дізналася, що «Мандаракс» володіє ікебаною, було просто неймовірним — як, скажімо, те, коли б вона вгадала цифрову комбінацію до банківського сейфа. Вона вельми неохоче вчилася користуватись «Мандараксом» і до самої смерті так його до ладу й не освоїла. Але, безладно натискуючи кнопки там, на «Ому», вона раптом усвідомила, що «Мандаракс» утовкмачує їй: найкрасивіші комбінації квітів мають один, два чи, щонайбільше, три елементи. Якщо елементів три, повчав «Мандаракс», то всі вони або принаймні два з них можуть бути однакові, але всі три не мають бути різні ні в якому разі. «Мандаракс» розповів їй про співвідношення між висотою різних елементів у комбінаціях, а також між елементами та висотою й діаметром вазонів, ваз та кошиків.

Ікебану, виявляється, так само легко закодувати, як і сучасну медичну практику.

Дзендзі Хірогуті сам не навчав «Мандаракса» ікебани або якихось інших знань. Це робили його підлеглі. Той із них, котрий навчав «Мандаракса» ікебани, просто походив з магнітофоном на славнозвісні курси, де ікебану викладала Хісако, а потім «стиснув» її уроки.

Дзендзі пояснив Хісако, що навчив «Мандаракса» ікебани з метою зробити приємний сюрприз місіс Онассіс, — він, мовляв, мав намір подарувати їй комп’ютер останнього вечора під час «Круїзу віку до витоків природи».

— Я робив це для неї, — сказав він. — Вона, кажуть, велика шанувальниця краси.

Це була якраз правда, та Хісако все одно йому не повірила. Ось як воно діялося в тому далекому й паскудному 1986 році: ніхто нікому вже не вірив, бо брехня просякла все навколо.

— О, звісно, — мовила Хісако, — я певна, ти зробив це для місіс Онассіс і заразом на честь своєї дружини. Ти знайшов мені місце серед безсмертних. — Вона мала на увазі тих нудних мислителів, яких «Мандаракс» умів цитувати.

Тепер Хісако справді розгнівалась і хотіла принизити його досягнення — як він, на її думку, принизив її власні.

— Я, мабуть, страшенно дурна, — сказала вона, і «Мандаракс» умить переклав цю її заяву на мову навахо. — Непростиме багато часу минуло, доки я нарешті зрозуміла, скільки зневаги до решти людей у тому, що ти робиш. Ти, докторе Хірогуті, — вела Хісако далі, — гадаєш, нібито всі, крім тебе, тільки займають місце на цій планеті. До того ж ми, на твою думку, здіймаємо надто багато галасу, марнуємо цінні природні ресурси, маємо зайвих дітей і залишаємо навкруги сміття. Було б куди краще, якби ті нечисленні й нескладні послуги, які ми спроможні робити для таких, як ти, взяли на себе машини. Оцей чудовий «Мандаракс», яким ти зараз почісуєш вухо, — що він таке, як не виправдання для самозакоханих негідників, щоб ніколи не платити належне чи хоча б дякувати людським істотам за знання мов, чи математики, чи історії, чи медицини, чи літератури, чи ікебани, чи чогось іще?