Читать «Галапагос (журнальний варіант)» онлайн - страница 118

Вона перелічила чотири найістотніші вади, які капітан міг би легко виправити, але не зробив цього, а саме:

1. Розбалакуючи про те, що він робитиме, коли їх урятують, капітан ніколи не знаходив місця в своїх планах для неї.

2. Він висміював Вілларда Флемінга — висловлював серйозні сумніви, чи той справді написав дві симфонії, чи знав бодай щось про вітряки, навіть чи вмів ходити на лижах, — хоч і розумів, якого болю їй цим завдає.

3. Він весь час скаржився, нібито його дратують оті ледь чутні сигнали, що їх видавав «Мандаракс», коли вона натискала різні кнопки; а сам же знав, якою розрадою було для неї вдосконалювати розум, вивчати напам’ять славнозвісні висловлювання і опановувати нові мови.

4. Він скорше повісився б, аніж хоч один раз промовив: «Я тебе кохаю».

— І це лише чотири найбільші вади, — сказала Мері.

Ось чому стільки затаєного обурення вчувалось у її словах, коли вона згадувала капітанові про слину морських ігуан.

Не думаю, що цей розлад був трагедією, адже про дітей на утриманні не йшлося, та й жодне з них не вважало за вкрай нестерпне жити окремо. Обох регулярно навідувала Акіко, а згодом, після того, як у Камікадзе виросла борода, в Акіко з’явилися власні пухнасті діти, яких вона приводила з собою.

В очах жінок канка-боно Мері не здобула якогось особливого статусу, незважаючи на те, що саме завдяки їй вони спромоглися мати дітей. Вони, як потім і їхні діти, боялися Мері не менш, аніж капітана, гадаючи, що вона здатна і на велике добро, і на велике зло.

І ось минуло двадцять років. Хісако з Селіною вкоротили собі віку, втопившись ще вісім років тому. Акіко стала вже двадцяти дев’ятирічною матроною, матір’ю сімох народжених від Камікадзе пухнастих дітей — двох хлопчиків і п’ятьох дівчаток. Без допомоги «Мандаракса» вона вільно володіла трьома мовами: англійською, японською та канка-боно. Її діти, проте, розмовляли тільки мовою канка-боно, знаючи лише двоє англійських слів — «дідусь» та «бабуся». Так вона наказувала їм називати капітана та Мері Хепберн. І сама їх так називала.

Одного ранку, коли» Мандаракс» показував пів на восьму 9 травня 2016 року, Акіко розбудила Мері й сказала, що треба негайно помиритися з капітаном, бо той дуже хворий — мабуть, і дня не протягне. Напередодні ввечері Акіко завітала до нього, а потім відіслала дітей додому й доглядала його цілу ніч, хоч уже мало чим могла йому допомогти.

Отож Мері й пішла до капітана, хоч була вже далеко не першої молодості: вісімдесят років — і жодного зуба в роті. Її хребет нагадував формою знак запитання внаслідок як указував «Мандаракс», руїнницької дії старечого остеопорозу. Справді, кістки в її матері та бабусі перед смертю стали гнучкі, як очерет, саме від остеопорозу. Це був іще один невідомий нині спадковий дефект.