Читать «Вона» онлайн - страница 87

— Дівчата, бережіть себе. Анно, мовчи! — Андрій серйозно поглянув на Анну, та вона не промовила жодного слова.

— Не переживай ти так, ми розумні дівчатка і сильні. Усе буде добре, — підбадьорила друзів Марі.

— Ви мені дзвоніть, добре, або хоча б слухавку беріть!!! — Андрій притяг до себе Марі і міцно обійняв. Потім повторив це з Анною.

— Та чого ти? — уже м’якше промовила Анна, лагідніше посміхаючись і досі перебуваючи в Андрієвих обіймах. — Усе з нами буде добре.

І, коли вже всі зайшли в автобус, і коли він зник за рогом вулиці, Андрій усе ще продовжував стояти біля школи.

Поки всі в автобусі обговорювали як проведуть день. Поки всі перебували у великому збудженні, дівчата на фоні цього всього видавались аж занадто похмурими. Вони сиділи і мовчки все обдумували. Інколи поглядали на Стаса і спостерігати за його поведінкою, сподіваючись, що це їм допоможе помітити, коли він впаде в транс.

Прибувши на місце, усі почали ставити палатки, розкладати речі. А Марі почала розповідати Анні як, куди і коли рухатиметься Стас, де їм потрібно знаходитись, щоб запобігти його загибелі.

І поки решту дня всі веселились, готували їсти, грали в різні ігри. Анна ходила хвостиком за Стасом. З того він собі подумав, що Анна до нього залицяється, і це Стасу дуже лестило). Адже не дивлячись на те, що він був одним з найкращих спортсменів школи, він був дуже скромним і зазвичай з дівчатами не вмів спілкуватись.

Марі тим часом нишпорила лісом, намагаючись знайти хоч якусь зачіпку, яка принаймні натякнула б із чим вони насправді мають справу. Хоча вона прекрасно розуміла, що навіть, якщо й знайде щось, наврядчи щось зрозуміє, адже про потойбічний світ вона справді нічого не знала.

Усе було марно, ліс був просто лісом.

Вечоріло і дівчата явно почали ще дужче нервувати. Усім роздали завдання, і тому клас, розділившись на невеликі групи, почали виконувати завдання. Одні готували вечерю, інші — займались багаттям, треті — придумували розваги на вечір. Анну відправили готувати вечерю. А Марі, на її здивування, разом зі Стасом відправили в ліс збирати хмиз для того, щоб запалити багаття. Загалом їх відправили вшістьох. Але Марі швиденько підбігла до Стаса і запропонувала разом піти до лісу. Що повергло Стаса у здивування, адже в один вечір до нього було аж надто багато уваги.

Вони зайшли до лісу і, вдивляючись собі під ноги, почали потихеньку просуватись у гущавину.

— Стас, як справи? — Марі уявлення не мала, про що з ним говорити, але мовчати теж було якось безглуздо.

— Дивні ви якісь, — Стас здається і не збирався відповідати на питання. — Анна від мене цілий день не відходила, а тепер ти… Ви, що побились об заклад? — Стас не відводив погляд від землі під ногами.

Поки Марі обмірковувала, що відповісти Стасу, він продовжував.

— Ти ж нібито з Андрієм зустрічаєшся.