Читать «Вона» онлайн - страница 110

— Думаю, що він уже дорослий і здатен сам нести відповідальність за те, що робить. Та й нам дуже пощастило, що на вечорі не було журналістів, так що можемо вважати, що все добре). Не хвилюйтесь).

І в Марі на душі відлягло. Назар не лютував, і це її вже дуже радувало. У цю мить у неї виникло якесь дивне відчуття, таке, ніби ДУМКА НАЗАРА ХВИЛЮВАЛА ЇЇ БІЛЬШЕ, НІЖ ВОНА ДУМАЛА, та й сам він значить для неї більше ніж вона думала, адже він найрідніша для Тараса людина, а отже він міг би стати рідним і для неї.

— Ви ж не думаєте, що це може завадити мені зосередитись на завданні? — ось, що насправді хвилювало Марі, і вона вирішила не ходити довкола.

Назар знову став серйозним, він поглянув на Марі, здається він підбирав потрібні слова.

— Марі, у вас я не сумніваюсь. Я знаю, що зараз ви зробите все, щоб його захистити. Але чи дозволить Тарас вам так ризикувати?

— Він має все розуміти, — Марі вже про це думала. І сподівалась, що Тарас не робитиме дурниць захищаючи її.

— Будемо сподіватись, — Назар похмуро промовив ці слова і більше за всю дорогу вони не говорили.

Марі, як і завжди, була на висоті. Назар, лише стояв і посміхався в стороні, намагаючись, щоб Марі не побачила його схвальної посмішки. Але Марі бачила, і це її тішило.

День близився до завершення. І хоча справ вистачало, Марі постійно ловила себе на думці, що страшенно скучила за Тарасом. Тепер, коли вона може не відганяти думки про нього, коли вона зізналась собі в почуттях до Тараса, їй його дуже не вистачало.

Розділ 44

Заручини

Вона саме повернулась зі стрільбища як пролунав дзвінок. Це була Анна.

— Алло, — Марі безмежно зраділа, почувши подругу. І як їй не соромно, вона тільки згадала, що Анна була в Андрія.

— Привіт, крихітко, розповідай. Сподіваюсь, пікантні подробиці ти не впустиш))).

— Анно, ти мені краще скажи як у вас все пройшло! Будь ласка скажи, що ви поговорили? Будь ласка, — Марі, здається, зараз благала Бога, щоб у них все було добре.

— Ти стоїш?

— Так, — Марі подивилась навкруги. Вона так і стояла посеред кімнати.

— Тоді сядь.

Марі так і зробила. Вона знала, що від Анни можна чекати чого завгодно. Але все ж сподівалась почути, щось хороше.

— Та кажи вже, бо я зараз збожеволію.

— Марі, ти тільки не подумай, що ми якісь ненормальні. Ми ж не один день знайомі.

— Та кажи вже!

— Андрій зробив мені пропозицію і я погодилась!!!

— Що!? — Марі була не то спантеличена, не то думала, що це просто якийсь жарт. — Це жарт якийсь??? Що він зробив??? І що зробила ти???

— І знаєш за чиєю порадою він це зробив??? За твоєю! — Анна почувалася неймовірно піднесено.

— Що я йому порадила??? Анно ти при своїй тямі? — Марі хотілось просто розсміятись, адже це було щось просто нереальне.

— Я зрозуміла, зараз все розповім! Ти хоч рада???

— Я… Я… РАДА. Просто поки що в шоці))), — Марі поступово приходила до тями і почала розуміти, що сталось щось прекрасне!!!

— Так слухай… Я ж так готувалась до цього вечора. Уже продумала всі можливі варіанти зваблення цього «принца на білому велику»))).