Читать «Вибране: Королі і капуста. Оповідання та новели» онлайн - страница 3

Однак його технічні ідеї, серед яких, зокрема, були конструкції вічного двигуна, літального апарату, пральної машини, агрегату для збирання бавовни, виявилися непродуктивними, тож йому судилося “поповнити ряди легіону горе-винахідників, цих попутників і добровільних мучеників технічного прогресу”. Втративши медичну практику і не досягнувши успіху у своїх технічних експериментах, Олджернон невдовзі перетворився на об’єкт злостивої іронії та глузування мешканців Грінсборо, що болем відгукнулося у серці жалісливого і вразливо-емоційного Вілла. Виконуючи накази бабусі, яка намагалася боротися з хворобливим захопленням свого непутящого сина, хлопець змушений був разом із братом потайки знищувати черговий незавершений батьківський винахід. До речі, після смерті Олджернона під його подушкою було знайдено 38 правильно оформлених заявок на патенти, що так і не принесли їх авторові ані грошей, ані визнання.

Любов до батька та співчуття до його страждань, як вважають біографи письменника, змішувалися в душі Вілла з почуттям сорому й образи, породжуючи комплекс сирітства. Тож не дивно, що в дорослому віці Вільям Сідні Портер дуже серйозно ставився до сімейного життя, а любов до доньки Маргарет стала основним стимулом його творчості та одним із головних джерел його особистого щастя.

Усі, хто знав майбутнього новеліста в дитячі роки, згадують про його неабиякий хист до малювання карикатур і шаржів, про унікальну спроможність вловлювати найхарактернішу рису зовнішності людини і майстерно відтворювати її чи то на шкільній дошці, чи то на папері. Як і інші юні мешканці Грінсборо, Вілл полюбляв веселі розваги, гучні ігри та дотепні розіграші. Постійно заклопотані серйозними життєвими проблемами дорослі мало цікавилися його дозвіллям. І солодке повітря свободи п’янило хлопчика, підсилюючи жагу пригод та схильність до найрізноманітніших авантюр. У дванадцятирічному віці Вілл утік із дому і разом з приятелем відправився у мандрівку до океану. Однак уже на другий день, коли гроші скінчилися, горе-мандрівники вирішили відкласти подорож до кращих часів і на даху товарного вагону повернулися до рідного міста.

Шкільні роки Білла Портера минали у Грінсборо Перший і єдиний на той час навчальний заклад цього провінційного містечка — приватну школу — заснувала його тітка міс Евеліна Портер, яка мала справжній педагогічний талант і визначні організаторські здібності. Приділяючи велику увагу вихованню і гуманітарним аспектам освіти, міс Евеліна прищеплювала дітям любов до читання, розвивала філологічні здібності й творчу фантазію. Усі ці навички стали у пригоді Біллові в дорослому житті, створивши надійне підґрунтя для його літературних успіхів. Згодом письменник згадуватиме, що саме в шкільні роки він прочитав найважливіші твори свого життя — романи Вальтера Скотта, Чарльза Діккенса, Вільяма Теккерея, Александра Дюма і Віктора Гюго Дві книги — “Анатомію меланхолії” Роберта Бертона і тлумачний словник Вебстера — юний Портер постійно тримав при собі й перечитував із величезним задоволенням.