Читать «Вибрана поезія» онлайн - страница 2

Вірш, написаний 1823 року

СПОГАД

Лауро! Чи тепер, мов сон, перед тобоюНайкращих наших літ зринає дивина,Коли закохані і юні, як весна,Ми забували світ, затьмарений журбою?Струмочок жебонить у лузі під вербою,В жасминових кущах альтана потайна…Там темрявою ніч ласкава й чарівнаОбкутувала нас, як ніжності габою.А місяць осявав з блакитної путіТо білосніжну грудь, то персні золоті,Тобі надаючи свого причарування.Мруть очі у в очах, душа в душі щемить,Стрічаються уста, і горнуться в ту митьСльозина до сльози, зітхання до зітхання.

МЕНЕ ВІД МЕНЕ БОРОНИ

Мене від мене борони, прошу зарання,Бо наскрізь бачу я не раз Твої Писання;Так сонце дивиться крізь млу, що золотоюЗдається людям лиш, а сонцю – темнотою.Та люди більші сонць, бо знають: поволокаНе темно-злотяна – то все лиш витвір ока.

Примечания

1

Старі форми руйнуються. Ф. Шиллер (нім.). (Прим, перекладача).