Читать «Вибрані твори. Том I» онлайн - страница 7
Бернард Шоу
Крiстi
Мiсiс Даджен. Що за вiдповiдь, сер! Іди й роби, що сказала.
Крiстi, надувши губи, повертається, щоб виконувати наказ.
Стривай-но! Ранiше повiдчиняй вiконницi, щоб було видно. Невже я сама робитиму всю важку роботу в господарствi, а такий здоровий бовдур байдикуватиме?
Крiстi виймає прогонич i ставить на пiдлогу, потiм вiдчиняє вiконницi. Знадвору вливається сiре ранкове свiтло. Мiсiс Даджен бере з камiна свiчник, гасить свiчку, придавлює ґнотика, послинивши спершу пальцi, i знову ставить свiчник на камiнну дошку.
Крiстi
Мiсiс Даджен
Крiстi. Авжеж.
Мiсiс Даджен. І чого вона турбує мене в таку годину? Я навiть не встигла пристойно одягтися для прийому гостей.
Крiстi. Ви б краще в неї запитали.
Мiсiс Даджен
Крiстi пiшов, грюкнувши дверима перед самiсiньким носом у матерi.
От прекраснi манери!
Джудiт Андерсон, дружина священика, заходить у кiмнату. Вона молодша за свого чоловiка бiльш як на двадцять рокiв, хоча жвавiстю вдачi не може порiвнятися з ним. Вона вродлива, витончена i має благородний вигляд. У нiй почувається самовпевненiсть, властива людям, якi досить високої думки про себе, бо всi змалку милувалися нею i пестили її, i ця самовпевненiсть замiняє їй силу. Одягнена вона зi смаком, i риси гарного обличчя говорять про сентиментально-мрiйливу вдачу. Навiть у властивому їй самозадоволеннi є щось привабливе, як у хвалькуватостi дитини. Загалом у кожного м’якосердого спостерiгача, який знає жорстокiсть свiту, ця людина не може не викликати зворушення. Ясно, що Андерсон мiг би зробити i гiрший вибiр, а вона, що так потребує захисту й опори, не могла зробити кращого.
Мiсiс Даджен. О, це ви, мiсiс Андерсон?
Джудiт
Мiсiс Даджен
Мiсiс Андерсон
Мiсiс Даджен. Що вже там, одною особою бiльше чи менше, — це менi сьогоднi байдуже, мiсiс Андерсон. Якщо прийшли, то краще вже лишайтеся. Тiльки прошу, зачиняйте дверi!