Читать «Вибрані твори. Том I» онлайн - страница 4
Бернард Шоу
Андерсон
Крiстi. Вона примусила мене.
Андерсон iз спiвчуттям дивиться на мiсiс Даджен; вiшає плащ i капелюх на вiшалку. Мiсiс Даджен витирає очi i, пiдвiвши голову, дивиться на нього.
Андерсон. Сестро! Тяжко лягла на вас десниця Божа.
Мiсiс Даджен
Андерсон
Мiсiс Даджен. Тiмотi нiколи не визнавав його за брата, вiдтодi як ми одружились; вiн надто поважав мене, щоб нав’язувати менi такого брата. Що ж ви гадаєте — такий негiдний себелюбець, як Пiтер, поїхав би аж за тридцять миль, щоб побачити, як вiшатимуть Тiмотi? Вiн не пройшов би i тридцяти ярдiв, не з таких. Але хоч би там що, я мушу нести свiй хрест, скiльки вистачить сил; чим менше слiв, тим краще!
Андерсон
Мiсiс Даджен
Андерсон
Андерсон. Так.
Мiсiс Даджен
Андерсон. Вiн тiльки бачив його серед натовпу: вони не розмовляли.
Мiсiс Даджен з великою полегкiстю переводить подих i знову вмощується зручнiше на стiльцi.
Жахлива смерть брата дуже вразила i схвилювала вашого чоловiка.
Мiсiс Даджен посмiхається; Андерсон, уриваючи мову, обурено запитує її.
Хiба ж це не цiлком природно, мiсiс Даджен? Вiн пом’якшав у ту хвилину i до свого блудного сина. Вiн послав по нього.
Мiсiс Даджен
Андерсон. Так, але Рiчард не схотiв прийти. Вiн надiслав батьковi вiдповiдь. На жаль, я мушу сказати, це була погана вiдповiдь — страшна вiдповiдь.
Мiсiс Даджен. Що ж вiн сказав?
Андерсон. Що завжди буде на боцi свого грiшного дядька i проти своїх доброчесних батькiв i на цьому, i на тому свiтi.