Читать «Війна світів. Невидимець (збірник)» онлайн - страница 36

Кузен не хвилювався про нас, оскільки знав з газет, що циліндр упав щонайменше за дві милі від мого будинку. Він збирався поїхати до мене цієї ж ночі, щоб, як він потім розповідав, подивитися на чудовиськ, поки їх не знищили.

Він послав мені телеграму о четвертій годині, а ввечері вирушив до мюзик-холу.

Телеграму я так і не одержав.

У Лондоні в ніч проти неділі теж вибухнула гроза, і кузен доїхав до вокзалу Ватерлоо візником.

На платформі, звідки зазвичай вирушає дванадцятигодинний поїзд, він дізнався, що потяги чомусь не доходять до Вокінга. Чому, він так і не міг добитися: залізнична адміністрація толком нічого не знала. На вокзалі не помітно було хвилювання; залізничники припускали, що між Байфлітом і вузловою станцією Вокінг сталася аварія. Вечірні поїзди, що зазвичай йшли через Вокінг, прямували через Вірджинія-Вотер або Гілдфорд.

Якийсь репортер вечірньої газети, прийнявши кузена помилково за начальника руху, на якого кузен трохи походив, намагався взяти в нього інтерв’ю.

Майже ніхто, в тому числі залізничники, не пов’язували це з марсіанами.

Я потім читав у якійсь газеті, нібито ще вранці в неділю «весь Лондон був наелектризований повідомленнями з Вокінга».

Насправді нічого подібного не було.

Більшість мешканців Лондона вперше почули про марсіан тільки в понеділок вранці, коли вибухнула паніка. Навіть ті, хто читав газети, не відразу зрозуміли поспіхом написане повідомлення. Більшість лондонців недільних газет не читали. Крім того, лондонці так упевнені у своїй безпеці, а сенсаційні качки такі звичайні в газетах, що ніхто особливо не переймався цією заявою.

Вчора, близько сьомої години дня, марсіани вийшли з циліндра і, рухаючись під захистом броні з металевих щитів, ущент зруйнували станцію Вокінг і навколишні будинки і знищили цілий батальйон. Подробиці невідомі. Кулемети виявилися безсилими проти їх броні; польові гармати були виведені з ладу. У Чертсі спрямовані роз’їзди гусар. Марсіани, мабуть, повільно просуваються до Чертсі або Віндзор. У Західному Серрею тривога. Зводяться земляні зміцнення, щоб перепинити доступ до Лондона.

Це було надруковано в «Санді Сан», а в «Рефері» дотепний фейлетоніст писав, що все це скидається на паніку в селі, де несподівано розбігся мандрівний звіринець.

Ніхто в Лондоні толком не знав, що таке броньовані марсіани, але чомусь вперто повзли чутки, що чудовиська дуже неповороткі. «Повзають», «насилу тащаться» – такі вирази траплялися майже в усіх перших повідомленнях. Жодну з телеграм не написав очевидець подій.

Недільні газети друкували екстрені випуски в міру отримання свіжих новин та навіть коли їх не було. Тільки ввечері газети отримали урядове повідомлення, що населення Уолтона, Вейбриджа і всієї округи евакуюється до Лондона, – і більше нічого.

Вранці кузен пішов до церкви при приютській лікарні, досі не знаючи про події минулої ночі. У проповіді пастора він вловив туманні натяки на якесь вторгнення; крім того, було прочитано особливу молитву про послання світові. Вийшовши з церкви, кузен купив номер «Рефері». Стривожений новинами, він вирушив на вокзал Ватерлоо довідатися, чи відновлено залізничний рух. На вулицях було звичайне святкове пожвавлення – омнібуси, екіпажі, велосипеди, багато гарно вбраних людей; ніхто особливо не хвилювався через новини. Всі були заінтриговані, але якщо хто і турбувався, то не за себе, а за своїх рідних, які жили поза містом.