Читать «Війна і мир 3-4» онлайн - страница 195

— Але в чому ж, графе, вина Ключарова? — спитав П’єр.

— Це моє діло знати і не ваше мене питати, — крикнув Растопчин.

— Коли його обвинувачують у тому, що він розповсюджував прокламації Наполеона, то це ж не доведено, — сказав П’єр (не дивлячись на Растопчина), — і Верещагіна...

— Nous у voilà, — раптом насупившись, перебиваючи П’єра, ще голосніше крикнув Растопчин. — Верещагін зрадник і запроданець, який дістане заслужену кару, — сказав Растопчин з тим запалом злості, з яким говорять люди, згадуючи образу. — Але я кликав вас не для того, щоб обговорювати мої справи, а для того, щоб дати вам пораду чи наказ, коли ви цього хочете. Прошу вас припинити стосунки з такими Панами, як Ключаров, і їхати звідси. А я дурощі виб’ю, хоч у кому б вони були. — І очевидно схаменувшись, що він наче кричить на Безухова, який ще ні в чому не винен, він додав, по-дружньому взявши за руку П’єра: — Nous sommes à la veille d’un désastre publique, et je n’ai pas le temps de dire des gentillesses à tous ceux qui ont affaire à moi. Голова іноді йде обертом! — Eh bien, mon cher, qu’est ce que vous faites, vous personnellement?

— Mais rien, — відповів П’єр, все ще не зводячи очей і не змінюючи виразу задуми на обличчі.

Граф насупився.

— Un conseil d’ami, mon cher. Décampez et au plutôt, c’est tout ce que je vous dis. A bon entendeur salut! Прощайте, дорогий мій. Між іншим, — прокричав він П’єру з дверей, — чи правда, що графиня потрапила до лапок des saints pères de la Sociétè de Jésus?

П’єр нічого не відповів і, насуплений і сердитий, яким його ніколи не бачили, вийшов від Растопчина.

Коли він приїхав додому, вже смеркало. Чоловік вісім різних людей побувало у нього цього вечора. Секретар комітету, полковник його батальйону, управитель, дворецький та різні прохачі. У всіх були справи до П’єра, які він повинен був вирішити. П’єр нічого не розумів, не цікавився цими справами і давав на всі запитання лише такі відповіді, які б звільнили його від цих людей. Нарешті, зоставшись сам один, він розпечатав і прочитав листа від дружини.

«Вони — солдати на батареї, князя Андрія вбито... старий... Простота є покора богові. Страждати треба... значення всього... вирішати трефа... дружина йде заміж... Забути і зрозуміти треба...» І він, підійшовши до ліжка, не роздягаючись, повалився на нього і відразу ж заснув.

Коли він прокинувся другого дня вранці, дворецький прийшов повідомити, що від графа Растопчина прийшов посланець — поліцейський чиновник — довідатись, чи вже поїхав, чи виїжджає граф Безухов.