Читать «Війна і мир 3-4» онлайн - страница 194

— А! Графові треба було, щоб він показав на Ключарова, розумію! — сказав П’єр.

— Зовсім не треба, — злякано сказав ад’ютант. — За Ключаровим і без цього були грішки, за те його й заслано. А річ у тому, що граф дуже обурився. «Як же ти міг скласти? — каже граф. Узяв зі столу гамбурзьку газету. — Ось вона. Ти не склав, а переклав і переклав погано, бо ти й по-французькому, дурню, не знаєш». Що ж ви думаєте? «Ні, — каже, — я ніяких газет не читав, я склав». — «А коли так, то ти зрадник, і я тебе віддам до суду, і тебе повісять. Кажи, від кого одержав?» — «Я ніяких газет не бачив, а склав». Так і залишилось. Граф і батька викликав: стоїть на своєму. І віддали до суду, і присудили, здається, до каторжної роботи. Тепер батько прийшов просити за нього. Але паскудний хлопчисько! Знаєте, такий купецький синочок, франтик, спокусник, слухав десь лекції і вже думає, що йому чорт не брат. Ось який це молодчик! В батька його трактир тут біля Кам’яного мосту, то в трактирі, знаєте, великий образ бога вседержителя і зображений в одній руці скіпетр, у другій — держава; так він узяв цього образа додому на кілька днів і що ж зробив! Знайшов мерзотника-живописця...

XI

Посеред цього нового оповідання П’єра покликали до головнокомандуючого.

П’єр увійшов до кабінету графа Растопчина. Саме в ту хвилину Растопчин, скривившись, потирав лоба й очі рукою. Невисокий чоловік щось говорив і, тільки-но увійшов П’єр, замовк і вийшов.

— А! здрастуйте, воїне великий, — сказав Растопчин, як тільки вийшов той чоловік. — Чули про ваші prouesses! Але не в тому річ. Mon cher, entrenous, ви масон? — промовив граф Растопчин суворим тоном, наче було щось погане в цьому, але таке, що він мав намір простити. П’єр мовчав. — Mon cher, je suis bien informé, та я знаю, що є масони і масони, і сподіваюсь, що ви не належите до тих, які, нібито рятуючи рід людський, хочуть погубити Росію.

— Так, я масон, — відповів П’єр.

— Так от бачите, мій дорогий. Вам, я думаю, відомо, що панів Сперанського і Магніцького відправлено куди слід; те саме зроблено з паном Ключаровим, те саме і з іншими, які, нібито споруджуючи храм Соломонів, намагались знищити храм своєї батьківщини. Ви розумієте, що на це є причини і що я не міг би заслати тутешнього пошт-директора, коли б він не був шкідливою людиною. Тепер мені відомо, що ви надіслали йому свій екіпаж для виїзду з міста і навіть що ви прийняли від нього папери на зберігання. Я вас люблю і не бажаю вам зла, і як ви вдвічі молодші за мене, то я, як батько, раджу вам припинити усякі стосунки з такими людьми і самому виїжджати звідси якнайскоріше.