Читать «Візантійська фотографія» онлайн - страница 8

Який з цих кольорів позначає серед істинних знаків зраду — достоту невідомо.

Неважко створити безліч визначень зради. Але згадаємо герменевтичний парадокс Ганса Гадамера: коли ми вимовляємо слово, то не дошукуємося його точного змісту — ми «всередині» слова. Якщо ж постійно шукати ідеальної відповідності слова змістові, бути «ззовні» слова, то мислення перетвориться у пошук межово точного терміну, і мова як процес щезне.

Не виключено, що зрадник завше перебуває «всередині» слова ЗРАДА. Уявимо собі Азефа, який почав шукати ідеальний термін для означення своєї діяльності — матеріалізуючи саморозуміння, він перестав би бути політиком за браком часу. Можливо, Азеф взагалі не думав про зміст слова ЗРАДА, можливо також, що він уявляв собі зраду галактичною голкою, що нею Творець зшиває несумісні фрагменти Сущого: світло і темряву, жандармерію та есерівський ЦК, чорне і золоте. Зшите з темрявою світло утворює ранок Заратустри — сірий та вологий, зшитий з провідником есерівського ЦК жандарм утворює Азефа, зшите з золотим чорне — імперію. Так зрада ускладнює прості речі. Усяке ускладнення, — стверджують матеріалісти, — дорівнює прогресу…

Найпершою зрадою християнський світ вважає повстання Люцифера проти Творця-Саваота, відлуння якого пульсує криваво-червоними спалахами у 14-ій главі біблійної Книги пророка Ісайї. Дехто стверджує, що саме ця катастрофа привела до розкладу Первісної Єдності на матерію та дух. Таким чином, наш Всесвіт постав з гріха зради, а прабатьки Людства Адам та Єва, народжуючи Каїна, де в чому змавпували прадавню трагедію.

Останньою ЗРАДОЮ є виправдання порожнечі. Ніцше зауважив: «Жовтим або чорним називають проповідника смерті…». Він тямив у кольорах. З партера запитують: чому не згадано про Іуду?

А нащо?

Сфера третя: Інклюз

Божевільний дантист уявляє пекло Данте діркою в зубі Бога: природа всіх отворів — демонічна. В Галичині віддавна визнано, що дірява монета може бути Інклюзом — незнищенним грошовим знаком, що завше повертається до свого власника. Іноді з прибутком.

Історія Інклюзів почалась 5 квітня 28 року, коли Христос розігнав міняйл з галерей Єрусалимського Храму. Розсипаний Сином Божим дріб'язок попав під владу Отця Мороку. Містики ствержують, що тих монет було 666.

У першому томі «Знадоб до галицько-руської демонольогії», що був виданий етнографічною комісією НТШ у Львові 1904 року, інклюзам присвячений цілий розділ (стор. 254–264). В оповідці № 380 мешканець Дрогобича Кучиндик розповів етнографу Левинському про існування у Львові сатанинського клубу інклюзників, де бажаючі могли дістати чародійну монету. Це повідомлення підтверджує приватну інформацію екстрасенса Володимира Григоренка про те, що Львів був захоплений гвардією Люцифера 10 жовтня 1858 року. Переродження астрального простору найбільшого міста Галичини сталося після великого зіткнення в духовних сферах сил Світла та Мороку. Оволодіти астралом Львова у демонічних сил і сатанистів спочатку не стало потуги. Але наприкінці вересня 1858 року з інфернальної безодні, яку Даниїл Андреєв визнає як Гашшарву, був піднятий могутній демон, число якого — 76. З його допомогою сили Мороку захопили астральний згусток в одному з ліхтарів поблизу монастиря урсулінок. Отримавши цей плацдарм, сатанинське військо матеріалізувало чотирнадцять демонів нижчого рангу в Інклюзи та двох темних духів жіночої статі — в черниць-лесбіянок. Так чотирнадцять чортячих крейцарів почали своє мідне життя в Галичині. Керував ними могутній дух, що втілився в ропуху на дрогобицькому болоті.