Читать «Відверто про Клавдію» онлайн - страница 8

Брінкмен спробував пригадати те, що читав про місце вбивства.

— Гаразд, Клавдіє, — сказав він, — можете пригадати щось незвичайне в будинку Маккена?

— Наприклад, про його картини?

— Так, — погодився Сміт, — що ви можете про них розповісти?

— Їх познімали зі стін.

— Навіщо ж це зробили? — спитав Брінкмен.

Жінка хитро глянула на нього.

— Ну, про це ви могли б здогадатися.

— Міг би, — погодився Брінкмен, — та краще ви мені розкажіть.

— Щоб пошукати гроші й наркотики, — відповіла вона, — бо багато хто знав, що Мікі ховає всіляке таке за картинами.

Брінкмен не пригадував, щоб у новинах щось було про зняті картини, і намагався вирішити, чи зателефонувати до Департаменту шерифа округу Франклін зараз — о четвертій ранку, — чи зачекати більш пізнього часу й поговорити з детективом, який веде розслідування. Він записав адресу Клавдії Яско.

— Гадаю, найкраще, що ви можете зробити, — порадив Сміт, — це виїхати з вашого житла й не давати своєму хлопцеві нової адреси.

— Що ж, якщо зі мною щось трапиться, хочу, щоб ви пам’ятали: його звати Роберт Реймонд Новатні, а його приятеля — Діно Константін Політіс.

Нетвердим кроком Клавдія повернулася до своїх друзів, пошепотілася з ними кілька секунд, а коли вони встали, щоб піти та оплатити свій сніданок, обернулася й помахала полісменам на прощання.

Хоча потрійне вбивство в Маккена сталося в окрузі Франклін, поза юрисдикцією Департаменту поліції Колумбуса, Брінкмен стежив за ходом справи. Він знав, що кожна новина про гучне вбивство виявляє два типи людей: психічно хворих осіб, яким не терпиться опосередковано пережити збочену насолоду від убивства, вписавши свої імена в газети, та інших, які можуть виявитися вбивцями-наслідувачами.

Спочатку Брінкмен вважав, що Клавдія Яско належить до психічно хворих і, ймовірно, не має жодного стосунку до вбивств. Та, дивлячись їй услід, він відчув невпевненість. Треба бути обережним, щоб не дозволити її красі вплинути на його судження. Він кинув погляд на високу постать, що саме виходила за двері, а тоді знову на Сміта.

— Мабуть, — сказав він, — зателефоную до Департаменту шерифа вранці.

3

Детектив Говард Чемп і його брат, детектив Дон Чемп, під’їха­ли до будинку 1126 на Саут-Вілсон-авеню, припаркувалися й постукали в парадні двері. Після недовгого чекання вони почули, як хтось спускається сходами, а тоді побачили чоловіка, який підозріливо дивився на них крізь дверне вікно. Він був моложавий, із чорним волоссям, темними вусами й охайно підстриженою борідкою.

— Ми з Департаменту шерифа, — відрекомендувався Говард Чемп, — і хотіли б поговорити з кимось у будинку.

— Дайте нам щось на себе накинути, — сказав чоловік. — Ми неодягнені.

— Усе гаразд, — відповів Дон Чемп. — Зачекаємо.

Учора вранці Говард розмовляв з офіцером Брінкменом про випадок у «Вестерн Пенкейк Гаузі». Оскільки «Галерея зображень», де, зі слів Брінкмена, працювала Клавдія, була розташована лише за два квартали від Департаменту шерифа, Чемп вирішив заїхати туди ввечері.