Читать «Відверто про Клавдію» онлайн - страница 159

— Чом би й ні?

Двері від її поштовху відчинилися, ведучи до літнього ґанку з плетеними меблями в африканському стилі й списами та масками на стінах і далі повз них на кухню. Клавдія мало не наступила на щось, а коли придивилася, побачила на підлозі горішки та гільзи від набоїв. Вона почала задкувати, але позаду опинився Брейді й штовхнув її до їдальні. На підлозі в проході між кімнатами, частково в каміні, вона побачила літню жінку в закривавленому халаті, з кров’ю на обличчі та плечі. Застиглі очі підказали Клавдії, що жінка мертва.

— Боже мій, — прошепотіла Клавдія. Вона з докором подивилася на Брейді. — Боббі казав, що тут хворі, які помирають і яким я потрібна. Ніколи б не подумала, що він хоче, аби я молилася над уже померлими.

— Ворушися! — він штовхнув її вперед.

— Я хочу піти! — заверещала вона.

Брейді затиснув їй рота рукою.

— Стули пельку. Ми не підемо, доки не закінчимо.

— Що ми тут робимо? Нащо ми прийшли до будинку, де вбили людей?

— Це будинок Мікі Маккена.

— Знаю. Але нащо ми тут?

Чоловік подивився на неї та повільно заговорив, немов розтлумачуючи щось дитині:

— Тому що Ґері та його брат приходили сюди, щоб прикінчити Мікі. Вони не дуже кмітливі, та й наркотиків не вживають, тож сто пудів проґавили трохи шмалі. Десь тут має бути наркота.

— Звідки ти знаєш?

— Танцівниця барижила нею і тримала б свою заначку там, де вони ніколи б не подумали шукати.

— Я від ліків засинаю.

— Не спи, Клавдіє. Нам треба обшукати велике приміщення.

— Я хочу в туалет.

— Ну, тут тобі в туалет не можна. Доведеться потерпіти. І рукавичок не знімай. Ти шукай у тій кімнаті з круглим ліжком і у вітальні. А я — в інших спальнях і в підвалі.

Розцяцькована кімната з круглим ліжком, припустила вона, належала матері. Матрац перевернули, шухляди витрусили на покривало. На комоді Клавдія побачила білу скриньку для прикрас. Та виявилась порожньою, але вона підняла блакитну оксамитову підкладку й знайшла трохи ділаудиду. Вона знала: це саме те, чого хотів Брейді, тож віддала скриньку йому.

Налякана, але зацікавлена, Клавдія зайнялася пошуками. У вітальні вона помітила маленький приставний столик. Шухляди були порожні, але під однією було місце, де ховалася пласка коробочка. Відкривши її, жінка знайшла щільно складені хрусткі банкноти — двадцятки, п’ятдесятки й сотні. Її серце закалатало, і вона запхала гроші до нагрудної кишені.

Клавдія чула, як Брейді спускається в підвал, як він відчиняє й зачиняє двері. З верхівки сходів бачила, як він знімає шматки фальшивої стелі. Цікаво, чи знайде він там щось і чи поділиться знахідкою?

Перейшовши з вітальні назад до кухні, вона відчинила двері до гаража. І побачила тіло Крістін Гердман, розпростерте на підлозі. Обличчя було подірявлене кулями, кров була ще свіжа… Клавдія закричала.

Прибіг Брейді з пістолетом напоготові.

— Ти, кляте стерво! Що з тобою в біса таке?

— Я злякалася, — схлипнула вона. — Бідолашна Кріссі.

Чому було зайнято, коли вона намагалась додзвонитися до клубу «Ельдорадо»? Чому вона не спробувала ще?

Брейді вштовхнув її до гаража, і вона побачила великий червоний «кадилак» із білим верхом.