Читать «Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту» онлайн - страница 1148

9. Ісус висилає апостолів 1-6; Ірод хоче бачити Ісуса 7-9; помноження хліба 10-17; Петро визнає, що Ісус це - Христос 18-22; про самозречення та хрест 23-27; Переображення 28-36; оздоровлення сновиди 37-45; суперечка між апостолами 46-50; самаряни не приймають Христа 51-62

1 Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, 2 і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. 3 Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. 4 В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. 5 А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.” 6 І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди. 7 Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих, 8 інші - що Ілля явився, а ще інші, - що якийсь пророк із давніх устав з мертвих. 9 Ірод сказав: “Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? ” І намагався побачити його. 10 Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда. 11 Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того. 12 День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть: “Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.” 13 А він їм каже: “Дайте ви їм їсти.” Ті відповіли: “У нас усього п'ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.” 14 Було бо їх яких п'ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів: “Розсадіть їх гуртами по п'ятдесят приблизно.” 15 Вони так зробили й усіх розсадовили. 16 А він узяв п'ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом. 17 Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів. 18 Одного разу, коли він молився насамоті, а з ним були й його учні, - він спитав їх: “За кого мене мають люди?” 19 Вони ж у відповідь сказали: “За Йоана Христителя, а інші - за Іллю, а ще інші - за якогось із пророків старовинних, що воскрес із мертвих.” 20 “А ви”, спитав їх, “що кажете про мене? Хто я?” Тоді Петро, озвавшись, мовив: “Ти Христос (Помазаник) Божий!” 21 Та й наказав їм гостро про це нікому не говорити. 22 Далі додав: “Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб'ють, та він на третій день воскресне.” 23 Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: “Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною. 24 Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує. 25 Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить? 26 Хто б соромився мене та моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів. 27 Я вам кажу по правді, що деякі з отут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать Божого Царства.” 28 Днів з вісім по оцій розмові Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись. 29. І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа - біла та блискуча. 30 І ось два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля, 31 що, з'явившись у славі, говорили про його смерть, якої він мав зазнати в Єрусалимі. 32 Петро й його товариші були зморені сном. Та як пробудилися, побачили його славу і двох мужів, що з ним стояли. 33 А коли ці відходили від нього, Петро промовив до Ісуса: “Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсееві й один Іллі.” Він не знав, що говорить. 34 Коли він говорив це, насунулася хмара й огорнула їх, а учні налякались, як ті ввійшли у хмару. 35 І залунав голос з хмари. “Це Син мій, Вибранець, слухайте його!” 36 І коли пролунав цей голос, Ісус один зостався. Учні мовчали, і нічого з того, що бачили, нікому тоді не оповідали. 37 Наступного дня, коли вони зійшли з гори, сила людей його зустріла. 38 І ось якийсь чоловік з народу почав кричати: “Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене. 39 Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе його, і той пускає піну; з великим трудом він його залишає цілком знесиленого. 40 Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не здоліли.” 41 Ісус відповів: “О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!” 42 Ще тільки наближався хлопець, як демон кинув його об землю і сильно стряс; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові. 43 Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів: 44 “Затямте собі добре ці слова: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.” 45 Однак, вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися його спитати про це слово. 46 Одне спало їм на думку: Хто з них буде найбільший? 47 Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе 48 і сказав їм: “Хто приймає цю малу дитину в моє ім'я, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той - великий.” 49 Озвався Йоан і каже: “Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.” 50 Ісус же сказав до нього: “Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.” 51 А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму. 52 Отож вислав посланців перед собою. Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб йому приготувати. 53 Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму. 54 Бачивши це учні Яків та Йоан, сказали: “Господи, хочеш - ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.” 55 Ісус, обернувшись, почав їм докоряти. 56 І вони пішли в інше село. 57 А як вони подорожували, сказав хтось до нього: “Я піду за тобою, куди б ти не пішов.” 58 Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.” 59 До другого сказав: “Іди за мною.” Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.” 60 “Залиши мертвим ховати своїх мертвих”, сказав Ісус до нього. “Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.” 61 Інший сказав: “Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.” 62 Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.”