Читать «Афонський пройдисвiт» онлайн - страница 25

Копронiдос пробував на Афонi, пробував i в iнших монастирях i добре знав душу i вдачу мiстикiв-чорноризцiв…

"Ще ума тронеться або збожеволiє… Якийсь навiжений… Цей з тих, що бачать чортiв. Треба повернути дiло iнакше", - подумав Копронiдос. Вiн приступив до Єремiї й узяв його за руку.

- Отче Єремiє! То я пожартував; сiдайте та побалакаємо до ладу! Я жартував.

- Жартував?! Жартував?! Може… може… - ледве промовив Єремiя, задихаючись i ледве одсапуючи. Його губи стали бiлi, як крейда. В очах виявлявся переляк i важка болiсть душi. Копронiдос вийняв портмоне й викинув два червiнцi на стiл, щоб вони своїм блиском вдарили по нервах i полили їх нiби цiлющою водою.

- От i червiнцi! А бачите, я жартував!

Єремiя зирнув на червiнцi, i його думки прояснились. Копронiдос почав балакать то про се, то про те, поки Єремiя зовсiм опам'ятався й заспокоївся. Грек балакав, а Єремiя вп'явся очима в червiнцi, мов п'явками, i неначе витягав з їх поглядом живущу та цiлющу силу. Губи стали рум'янiшi, як у живої людини, в очах засвiтилась дума. Туман з-перед його очей неначе розвiявся й зник. Вiн пiдвiв очi й став дивиться на Копронiдоса.

"Чоловiк… Копронiдос… не сатана. Це менi, мабуть, уявилось, так здалося. Щось страшне стуманило мiй розум, навело полуду на очi. Спаси нас, сине божий, i помилуй нас. грiшних!" - почав нишком молитись Єремiя. Чотки тихо зашелестiли в його руках.

Копронiдос думав, що Єремiя помолиться, пошелестить трохи чотками та й пiде додому. Думав, що вже добре налякав його чортами, але вiн помилився. Помовчавши й помолившись, Єремiя не забув за червiнцi.

- Не годиться вам, мирським людям, жартувать з чорноризцем. Грiх вам буде од бога! Коли ви вже нажартувались доволi, то час вам i приступить до дiла: заплатiть проценти, та ще й червiнцями, а мою тисячу вернiть менi зараз. Я не хочу бiльше позичать грошей людям, що так грiховно жартують. В святому письмi сказано: що взяв, те оддай! - промовив отець Єремiя в моральнiм тонi для напутiння цього грiшного грека.

- Отче Єремiє! Чи ваша болiсть в серцi спинилась? Нащо вам, калугерам, тi грошi? Грошi призначенi самим богом нам, купцям, людям комерцiї, а не вам, ченцям. Вам призначене небо, а нам земля. Вам подобає спасаться та й за нас, грiшних, молитись, а не грошi збирать та держать їх пiд спудом, в скринях. Грошi повиннi обертаться, як земля обертається кругом сонця, - говорив далi Копронiдос.

Вiн знав, що Єремiя - чоловiк з м'яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того мiстик, прилюбний до грошей.

- Воно неначе-то й так! Але й ченцям треба ж хлiб їсти i про одежу дбати, про завтрашнiй день пiклуваться.

- Але ж ви одопрiчнились од людей, дали обiтницю в монастирi. В святому письмi сказано: шукайте переднiше од усього царствiя небесного; не пiклуйтесь земним, не дбайте про завтрашнiй день… - перебив його Копронiдос.

- Гм! Не дбайте, не пiклуйтесь… А грошi все-таки менi вертайте! Ось вексель. Ви богобоящий муж, до церкви ходите, богу молитесь.