Читать «Імператор Нерон. У вирі інтриг» онлайн - страница 66

Знаючи долю братів Торквата, а тим паче знаючи про недавні розправи над Рубеллієм Плавтом, Корнелієм Суллою і особливо над Октавією, у ці слова імператора навряд чи хто вірив.

22. Візит до Греції відкладається. Спроби Нерона здобути популярність. Бенкети римської знаті. Чи був Нерон гомосексуалістом? Стосунки з Поппеєю Сабіною псуються?

Після розлучення з Октавією та її страти ворогів у імператора значно побільшало. Нерон, що поводився до цього з римською знаттю досить ліберально, починаючи від 62 року переходить до методу розправ над явними або потенційними супротивниками й посилює свою охорону. Але становище його стало значно менш стійким, аніж раніше. Кожен новий жорстокий вчинок додавав йому ворогів.

Нерон мусив відкласти свій намічений раніше візит до Греції й театральні виступи для того, щоб ужити заходів для укріплення свого авторитету. За словами Корнелія Тацита, «намагаючись переконати римлян, що йому ніде не буває так добре, як у Римі, Нерон заходився влаштовувати бенкети у громадських місцях і задля цього користувався всім містом, неначе своєю домівкою».

Бенкети та видовища, що їх влаштовували для римлян, як і роздача грошей та продуктів, були традиційним засобом, за допомогою якого правителі намагалися привернути до себе симпатії населення.

Частування для громадян робили і Юлій Цезар, і Октавіан Август, і ніхто з римських істориків не винуватив їх у цьому. Однак у Нерона щось пішло не так. Можливо, його схильність до надмірних ефектів дратувала тих, хто, побачивши розкіш його витівок, усвідомлював, які гроші викидаються на вітер. Можна припустити й те, що на цих бенкетах для знаті допускалися якісь розваги, що виходили за прийняті тоді рамки пристойності. Щоб догодити імператорові, так само поводилися і його наближені.

Усе, що давали безкоштовно, римляни брали. Однак чи були вони вдячні за це? Навряд… Корнелій Тацит, коментуючи ці заходи, з осудом писав: «Проте найрозкішнішим і найбільш відзначеним народним поголосом був бенкет, який дав Тигеллін, і я розповім про нього, обравши за зразок, щоб надалі звільнити себе від необхідності описувати таке ж марнотратство. На ставкy Агріппи, за велінням Тигелліна, спорудили пліт, на якому й відбувався бенкет, і який увесь час рухався, бо його тягли інші судна. Ці судна були розкішно оздоблені золотом і слоновою кісткою, і гребли на них юнаки, розсаджені за віком та відповідно до їхньої витонченості в розпусті. Птахів і диких звірів Тигеллін розпорядився доправити з далеких країн, а морських риб - від самого Океану. На берегах ставка було розташовано лупанари, заповнені знатними жінками, а навпроти виднілися голі гетери.