Читать «Імператор Нерон. У вирі інтриг» онлайн - страница 54

Того самого 62 року, через дванадцять днів після розлучення з Октавією, Нерон одружився, нарешті, з Поппеєю Сабіною. Ця жінка вирізнялася при дворі своєю вродою й розділяла пристрасть Нерона до розкоші Сходу та його прихильність до еллінізму. Щоб догодити своїй обраниці, Нерон починає будівництво нового, небаченого за красою палацу, що одержав назву «Золотий палац». Утім, чи був Нерон так вже безтямно закоханим у Поппею Сабіну? Він, безсумнівно, кохав її, але аж ніяк не настільки, щоб убити заради неї власну матір. Октавії, яка прожила з Нероном вісім років, він так і не надав титулу Августи, однак і Поппея Сабіна отримала цей титул лише після того, як 63 року народила йому дочку, про що докладніше буде розказано трохи далі.

19. Нова війна на Сході. Парфія та Рим змагаються за Вірменію. Корбулон домовляється з парфянами, але Нерон не затверджує договорів. Переможні реляції Цезенія Пета і його поразка під Рандеєю

62 рік був знаменним не тільки майже повною зміною найближчого оточення імператора Нерона, розправою його з потенційними суперниками, розлученням з Октавією та одруженням із Поппеєю Сабіною, а й новим загостренням відносин Риму з Парфією. 62 року війна на Сході, з якою, здавалося, було покінчено спалахнула з новою силою. Її причиною стали дії нового вірменського царя - Тиграна П’ятого. Змушений віддати значну частину колишньої вірменської території римським союзникам - царям Іберії, Понту, Каппадокії й Коммагени, які допомогли йому домогтися престолу, Тигран вирішив компенсувати ці втрати, захопивши землі Адіабени - сусіднього з Вірменією залежного від Парфії царства. Спершу йому вдалося завдати поразки адіабенцям і захопити значну територію, але цар Адіабени Монобаз звернувся за допомогою до Парфії, і парфянський цар Вологез, який встиг до того часу придушити заколот у Гірканії, вирішив надати йому таку допомогу, а заодно й знову поборотися за Вірменію. Вологез оголосив царем Вірменії свого брата Тирідата, увінчавши його голову діадемою. Для того щоб Тирідат міг вигнати Тиграна, йому надали потужний кінний загін царської гвардії на чолі з досвідченим полководцем Монезом. В якості допоміжних сил діяли війська Адіабени. Адіабенці й парфяни перейшли в наступ. Незабаром на чолі величезної армії у Вірменію вторгся й сам Вологез Перший.

Дізнавшись про вторгнення парфян, командувач римських сил на Сході Доміцій Корбулон відправив на допомогу царю Тиграну два легіони на чолі з їхніми легатами, але дав тим таємну вказівку «уникати квапливості». Корбулон надавав перевагу дипломатії над бойовими діями, і для цього були серйозні підстави. Низька народжуваність у римлян не дозволяла їм швидко відшкодовувати втрати. Тому досвідчений римський полководець, звісно ж, намагався мінімізувати втрати.