Читать «Ігри долі» онлайн - страница 162

Він мав усе, що хотів. Роботу, багатство і жінку, яка витворяє з ним таке… Здавалося, що ця жінка створена для того, щоб бути жрицею кохання. Він був задоволений теперішнім життям і не бажає його змінювати.

Але чоловіки часто бувають егоїстичними і недалекоглядними. От і зараз, Нік не розгледів, що Таня стомилася бути тільки коханкою, жінкою, яка приносить тільки тілесне задоволення. Якою б вона поганою і корисливою не була, але вона все- таки жінка. І як всі жінки, вона хоче створити власну сім’ю, народити дітей, турбуватися про свого чоловіка і підтримувати полум’я сімейного вогнища. А Харт вперто не хоче цього розуміти.

Але життя Тані і Ніка кардинально змінилося у той роковий тиждень, коли у Ніка з під ніг втекла земля і йому хотілося вперше в житті провалитися і ніколи більше не з’являтися на зовні.

Біда за бідою навалювалися на Ніка. Жахливі події стискали в окови все сильніше і сильніше.

Найперша подія, яка ледь не розбила його серце — це його провал у політиці. Він з тріскотом програв вибори у депутати, і блискуча кар’єра політика залишилася тільки у його мріях. Стільки грошей і стільки сил було потрачено на це, і все виявилося даремно. Але щоб «добити» його повністю, доля придумала дуже жорстоке покарання за його вчинки. Мало того, що досить солідний капітал він витратив на свої політичні амбіції, та ще й партнери по бізнесу добряче обікрали його.

Витрачаючи майже весь всій час на передвиборну кампанію, він «закинув» інші свої справи, довірившись своїм партнерам і підлеглим. А хто в наш час зможе відмовитися від ласого кусочка, який просто падає у твої руки. Тому кожен бачачи, що його ніхто не контролює, потихеньку перераховували кошти фірми на свої особисті рахунки.

Тому Ніколас після кількаденних «страждань» віч-на-віч з оковитою, повернувся в свій офіс, думаючи, що все погане уже позаду, майже зомлів, коли зрозумів, що його фірма майже банкрут. Це було ударом «нижче пояса», тому не дивно, що через кілька хвилин його забрала швидка допомога. Істерика… Невроз… Він став наче божевільний…

Таня його не впізнавала і навіть боялася залишатися з ним наодинці. Поруч завжди стояла медсестра з уколом заспокійливого у руці.

Лише через місяць Ніколас Харт почав адекватно себе поводити і повертатися до попереднього світосприйняття. Таня увесь цей час була поруч, дбала про нього, забувши про всі свої попередні образи. Здавалося, що розум Ніка був далеко від його тіла, але все — таки він усе бачив і все розумів.

Лишень тепер він розумів, що ця жінка насправді його кохає і не залишила навіть у біді. Зараз він більше був схожий на «овоч», ніж на людину. Від колишнього Ніка не залишилося майже нічого. Ні грошей, ні статусу, ні краси, тільки жалюгідна пародія на людину. Але все- таки вона поруч. І без грошей і без статусу, він був їй потрібен.

Кажуть у народі: «не було би щастя, так нещастя допомогло». Я думаю, що ці слова влучно підкреслюють те, що сталося з Ніком і Танею.