Читать ««Чорна зоря»» онлайн - страница 43

— Професоре!

— Будь ласка, — відрубав Соумар, — не вдавайтеся до зворушливого тону, це марно. Ви чули моє останнє слово.

Перш ніж Трампус устиг щось на це відповісти, у двері хтось рішуче постукав. Трампус запитально дивився на Соумара.

— Ну, добре, впустіть, — сказав глузливо Соумар. — Ви ж біля мене, то, мабуть, зі мною нічого не станеться.

— Заходьте! — гукнув Трампус.

На превеликий подив, у дверях з'явилась пані Трекова. Трампус хвилю дивився на жінку, як на привид, не вірячи своїм очам, а коли отямився, напав на неї:

— Пані Трекова! Це справді ви?

— А хто б іще? — потвердила економка. — Моє шануваннячко!

— Але, пані Трекова, заради всіх святих, що ви тут робите? Чому ви не на віллі?

— Чому я не на віллі? — войовничо відрізала Трекова. — З двох причин, пане. Перша та, що сюди мене покликала мадам. А друга? Скажу й другу: адже я тільки слаба жінка. Боялася зостатися вдома сама. Не дивіться на мене так, справді боялася. Може, пане, ви запросите мене сісти?

Трампус приголомшено дивився па неї.

— Мені не причулося? Хто вас сюди покликав?

— Сідайте, пані Трекова, — люб'язно запросив Соумар. — Хоч я не впевнений, чи сміє в'язень пропонувати крісло.

— Дякую, пане професор, ви вельми люб'язні.— І, звертаючись до Трампуса: — Я вже вам сказала, пане. Мадам. Хоч і не особисто, а через канцелярію санаторію. — Пані Трекова обернулася до Соумара і розповідала далі:—Так, мені подзвонили й сказали: тут є для вас записка від мадам: «Люба пані Трекова, мені вже краще, я прошу вас негайно приїхати до мене». — Обернулася до Трампуса, войовничо скінчила: — Гадаю, пане, що якби ви отримали такий ясний наказ, то теж би послухались.

— На бога! — вигукнув Трампус. — Пані Салачова не могла вас покликати!

— Чом не могла? — спитала Трекова недбало.

— Бо вона досі міцно спить.

Трекова витріщила на нього очі, а тоді благально подивилася на Соумара. Той стенув плечима й набрав по внутрішньому телефону якийсь номер. Запала глибока тиша. Відтак почувся голос:

— Це ви, пані Гейдова? Говорить Соумар. Скажіть, будь ласка, лікарня просила ось тепер, опівдні, квартиру пані Салачової? Ні? Ви знаєте це цілком певно? Так, дякую… — Повісив трубку і звернувся до Трекової: — Мені дуже шкода, пані, але хтось пожартував. До лікарні вас нині не кликали.

— Але ж… — зіпнула Трекова.

Соумар знизав плечима:

— Вас не кликали, це правда. Кожна розмова від нас, зі швейцарської й від пацієнтів, іде через комутатор. Там сидить ретельна працівниця, між іншим, велика шанувальниця пані Салачової. Пані Гейдова багато разів з'єднувала мене з Лідою. Неодмінно запам'ятала б, якби хтось просив квартиру артистки. Втім, опівдні вона мене питала, чи це правда, що у нас лежить пані Салачова. І, нарешті, мадам не могла нікого кликати, бо вона, як вам уже сказав пан Трампус, міцно спить.