Читать ««Чорна зоря»» онлайн - страница 15
Еміл Вахек
Клубічко насилу стримав подив.
— Артист, кажеш? Прізвище Тихий? І ти з ним балакав?
Трампус кивнув.
— Як ти йому відрекомендувався? Признався, що з празької криміналки?
Трампус похитав головою:
— Вигадав, буцімто з тутешньої філії аеролінії. Сказав, що дістали від Празького управління прочухана за те, що відпустили Салачову без медичної допомоги і що нам звеліли її знайти. А оскільки наше бюро недалеко від вокзалу…
— Гадаєш, він повірив твоїй байці?
Трампус знизав плечима:
— Ніби повірив. Охоче розповів, що хтось подзвонив біля хвіртки і він здивувався, побачивши Салачову.
— Отже, він з нею знайомий?
— Я про це не подумав, мабуть, знімався з нею в кіно. Це вельми вродливий молодик, справжній кіногерой. Сказав, що вона була в такому критичному стані, аж він злякався. Салачова розповіла, що її спіткало нещастя. Вона забула в літаку сумку з грішми і тепер мусить негайно повернутися машиною до Праги. Слізно благала найняти їй таксі й позичити зо дві сотні крон. Усе це, мовляв, тривало кілька хвилин.
— Стоп, — перебив його Клубічко, — будь ласка, зверни на це увагу. Прилетіла в Брно лишень для того, щоб негайно повернутися до Праги, нічого не зробивши. Далі: вона не поїхала до керівника місцевого театру, а завернула до папа Тихого, в мистецьких колах зовсім невідомого. ІЦо було далі?
— Звичайно, я відразу звернув на це увагу, але подумав собі: мабуть, цього Тихого вона добре знає.
— Можливо. І що ж було потім?
— Тихий зробив, що міг. Змішав їй коктейлю, поклав на конапу, узяв триста крон і побіг по таксі.
— Бачиш, — кинув Клубічко, — Салачова обдумала геть усе, навіть не попросила зачекати перед будинком таксі, яким приїхала. Але розказуй далі.
— Тихий буцімто тільки за півгодини знайшов шофера, який погодився їхати до Праги. Салачовій ніби стало краще, вона подякувала Тихому, і той провів її до машини. Ну це, власне, й усе. Поїхала десь коло шостої.
Клубічко подивився на Трампуса якось особливо і засміявся:
— Словом, у вересні артистка втнула нам першоквітневий жарт. Ну й жіночка, Зденеку! Летить за десять тисяч до Брно, дарма що боїться літаків дужче ніж чорта, ламає двоє ребер, не лягає до лікарні, як то слід було б чекати, а, навпаки, здихавшись Цаби, їде до розбомбленої вілли, і тут їй теж таланить: саме в сусідстві живе колега, котрий готує їй коктейль, позичає гроші, наймає таксі до Праги. І поки ми тут муляємося, вона знову мчить до столиці. Непосидюча, еге ж?
— Гм, — буркнув Трампус, голодним оком пробігаючн меню, — ось тут пропонують баранину під майонезом, а я залюбки замовив би собі Тихого. Бо він, очевидячки, та людина, задля якої Салачова летіла до Брно. Але навіщо? Хто цей Тихий? — вів Трампус далі.
— Хто з тобою розмовляв, я, звісно, не знаю, але тут мешкає артист Тихий. Він співає в хорі місцевого театру.
Трампус витріщив очі на шефа, який щось креслив на звороті меню.