Читать «Маленький грішник» онлайн - страница 2

- Оце вигадав! Сказано мале - дурне! Мені ніхто не дасть, бо я вже великий, мені вже десять літ, та й свита на мені ціла, не така, як твоя юпка… Гав не лови! - раптом штурхнув Гаврилко під бік Дмитрика.

Дмитрик зрозумів і побіг за якимсь паном, простягаючи руку.

- Дайте, пане, милостивий… хоч копійку дайте… мати вмирають… два дні без хліба сидимо.

- Проси все! - казав Гаврилко, одбираючи випрохані гроші. - Біжи он за тією панею, що на голові пір'ячко теліпається.

Дмитрик побіг і ще щось приніс.

- А де ж Марійка? - поспитав він.

- А там десь на вулиці з жиденятами бавиться… Марійко! Агов!

За хвилину надбігла Марійка, так замотана здоровою хусткою, що самий гострий червоний носик визирав на світ божий, мов рознюхуючи, чи нема де чого цікавого.

- Знаєте що? - зібрав раду Гаврилко. - Маємо трохи грошей", А я нині вранці такі бачив медівники в пекарні… ну, такі, що ніколи не бачив… Оце тобі коржик, а на коржикові наче сметана солодка-солодка… зверху помащено червоним та притрушено маком…- Гаврилко сплюнув, бо йому набігло повен рот слини. - А на самому вершечку, маєте собі… вишня! Мов тільки її з дерева зірвав.

- Еге?! - скрикнули враз Марійка з Дмитриком.

- Їй-богу!.. ходім купимо!

- Ходімо!

- А на шостака візьмемо цигарок, - додав Гаврилко.

- I сірників1

Ї діти, мов зграя горобців, знялись з місця і покопотіли вулицею.

- Стережись! - гукнуло щось іззаду і баскими кіньми проскочило повз дітей.

- Лови!.. лови його! - скрикнув Гаврилко, і всі троє щосили побігли навздогінці за саньми.

Дмитрик в Гаврилком вчепилися ззаду за сани і причаїлись. Але, озирнувшись за Марійкою, вони так і зареготались наголос. А де ж Марійка, наздоганяючи сани, посковзнулась і шубовснула просто в калюжу. Брудна вода стікає з мокрої спідниці, а Марійка стоїть, ще й пальці розгорнула, заваляні в болоті. На лихо, почув той регіт візник і шмагнув назад себе батогом. Дмитрик з Гаврилком попадали з галасом на землю. Хлопці підбігли до Марійки.

- Маріє, звідкіль вітер віє? - зачепив її Гаврилко, смикнувши за кінець хустки.

- Маріє, звідкіль вітер віє? - смикнув з другого боку Дмитрик.

- Не зай-май, бо, їй-бо мамі скажу! - запхикала Марійка, сякаючи червоного носа.

Хлопці попустували трохи, а далі з заспокоєною Марійкою майнули на базар.

Гаврилко накупив медівників, цигарок і сірників. Всі троє примостились десь під барканом і поділились ласощами. Гаврилкові, звичайно, придало найбільш. Поласувавши, він добув з кишені цигарок і дав одну Дмитрикові.

- Дай і мені! - обізвалась Марійка.

- На, коли хочеш!

Дмитрик затягнувсь цигаркою і почервонів увесь од їдкого диму, аж очі слізьми забігли. Однак він не кинув цигарки, боячись глузування Гаврилкового.

Марійка закашлялась.

- Тю на них! Таке гірке та недобре курять, - сказала вона, кидаючи цигарку.

- Ет, баба! - з погордою сплюнув Гаврилко, хоч його й самого нудило від цигарки.

- А тепер гайда бити того жидка, що нас займав учора! - загадав Гаврилко.

Всі знялись і подались поміж жидівські вулиці.

Жидка не знайшли, а так провештались на місті до вечора.